"Подумайте ще раз про своє життя, батьків, братів, сестер і дітей. Не страждайте на самоті, поспілкуйтеся з ким-небудь", - такий напис красується біля входу в сумнозвісний ліс Аокігахара - Ліс самогубців. Чому сотні японців приходять сюди закінчити своє життя і завдяки чому цей ліс такий відомий? 
Насамперед, варто зазначити, що репутація у лісу не завжди була такою. Так, ліс сам по собі дуже похмурий, та й історія в нього вкрай сумна.
Взагалі, Аокігахара – відносно молодий ліс неподалік Токіо. Сюди часом навіть приїжджають, щоб піднятися до гори Фудзі (яка знаходиться одразу). Тут неможливо що-небудь вирощувати, так що ліс з моменту своєї появи залишався незайманим. 
Ліс незвичайний ще й тим, що через широкі дерева та особливості ландшафту вітру тут майже немає, а тварин не так уже й багато.
Можливо, частково і через гарну природу, туристичні стежки та розмаїття мальовничих, але похмурих печер ліс дуже популярний у туристів і токійців. Але що там із сумною історією?
Справа в тому, що ще в середньовіччі бідні люди звозили сюди людей похилого віку зустрічати своє останнє століття – згідно з традицією «убасуте». 
Найчастіше, згідно з цією традицією, людей похилого віку несли в ліс у безурожайні та голодні роки, щоб позбавити сім'ю від тих, хто не вкладався в домашнє господарство.
Традиція стала основою сюжетів багатьох сказань, одна з них – про Обасутеяма. У цій казці розповідається, як дайме пригрозив усім підданим відносити «старих», яким виповнилося 60 років, у гірський ліс та кидати їх там. У результаті двоє братів були змушені відправити свого батька в ліс, проте той виявився розумнішим, і в результаті батька повернули до міста. Сюжет, загалом, дуже цікавий і схожий на казки: там є і мудрість, і випробування, і мораль.
Що ж до Аокігахари – то тут залишали старих багато мешканців Едо (стара назва Токіо) та ближніх сіл. Тому пізніше забобонні японці (тільки згадайте, скільки в них міських легенд і страшилок!) вирішили, що тут водиться усяка нечисть: примари, парфуми, демони. А чому? А тому, що боги не можуть узагалі всіх загиблих супроводжувати на той світ. 
І нібито тепер тут безліч агресивно налаштованих потойбічних сил, які прагнуть знищити всіх, хто за своєю дурістю забреде до лісу.
Крім того, тут не працюють компаси, що теж наганяє містики. Але все пояснюється просто: у землі під лісом величезні поклади залізняку, а сама земля – вулканічна порода. Та й усі розповіді та байки про місце розбиваються про доводи скептиків, які стверджують, що нічого незвичайного у лісі немає. 
Але найбільше ліс відомий, звичайно, через сумні випадки самогубств. Цікаво, що саме Аокігахара – друге за популярністю у світі місце для суїцидів. Першим, до речі, є міст Golden Gate (Золоті ворота, величезний та знаменитий червоний міст) у Сан-Франциско.
Щороку в цьому лісі знаходять близько сотні тіл тих, хто вирішив накласти на себе руки. Щороку ця цифра змінюється, і до того ж не на краще. Найчастіше люди вибирають шибеницю або отруєння медикаментами. При цьому трупи знаходять далеко не завжди - можуть піти тижні, а то й місяці, перш ніж того чи іншого бідолаху нарешті виявлять. 
Та й не всіх шукають. Просто тому, що багато людей закінчують із життям саме через самотність чи проблеми на роботі та в особистому житті (через, до речі, деякі люди «випаровуються»). Тому, як повідомляють деякі очевидці, тут часто, зробивши кілька кроків від стежки, можна знайти розкидані речі чи медикаменти.
Така популярність місця для самогубців має коріння у фольклорі, а й у літературі. Японець Сейте Мацумото у своєму романі «Вежа хвиль» (вийшов у 1961 році) розповідає історію пари, яка вирішує звести рахунки з життям в Аокігахарі та про те, як місцевий поліцейський розслідує цю темну справу. 
Потім у країні 1993 року виходить книга «Повне посібник із самогубства» за авторством Ватару Цурумі. Цей автор каже, що саме Аокігахара – чудове місце, щоб розпрощатися з набридлим життям. У книзі радять також способи, але які говорити не будемо.
Книгу розпродали величезним тиражем – 1,2 мільйони екземплярів. І незабаром у лісі знайшли більше тіл, ніж зазвичай, за яких була ця книга.
Взагалі самогубства – бич сучасної Японії. Тут, на жаль, стало нормою емоційно та фізично перенапружуватися. 
Люди тут часом працюють близько 12 години, а потім йдуть додому, і там на них не чекає нічого. А якщо і чекає - не забувайте, що в Японії дуже високі ціни буквально на все, особливо в Токіо. Іноді середньому класу доводиться виживати, а тим, хто переможніше, жити в маленьких кімнатках.
Тут також не прийнято скаржитися та розповідати про проблеми, що може загалом допомогти хоча б зняти перенапругу. Тут тому й високий рівень алкоголізму.
Тому суїцид часом здійснюють навіть, здавалося б, благополучні люди, які просто втратили роботу через скорочення. Бо соромно. А культ сорому в Японії – саме те, на чому тримається суспільство. 
Крім того, поширена традиція гідного відходу з життя. Літні люди, що залишилися поза увагою своїх дітей, часто роблять суїцид: вони не хочуть їхати в будинки для людей похилого віку та хоспіси. Та й самотність рано чи пізно призводить до депресії навіть самої загартованої людини.
Таке бажання відображається і в традиції самурайської сеппуку (харакірі) і в феномені камікадзе під час Другої світової війни.
Тому всі причини того, чому Аокігахара наповнюється тілами нових жертв, можна підвести під три речі: самотність, засудження суспільства та фінансова нестабільність.
Що ж до того, як влада намагається хоч трохи знизити відсоток нових випадків – це, звичайно, профілактика, щоправда, на пізній стадії. 
Так, наприклад, по всьому лісі стоять покажчики зі зверненнями до самогубців та номерами телефонів довіри, у місцевих магазинах не продається жодних медикаментів, якими можна серйозно нашкодити, а мотузок у них взагалі не знайти.
Частина касирів взагалі призвичаїлися визначати туристів, які йдуть у ліс з метою суїциду: вони кажуть, що такі люди деякий час ходять туди-сюди неподалік, перш ніж піти вглиб лісу, а в очі вони нікому не дивляться. 
Як правило, саме касири повідомляють про підозрілі випадки у лісі. А добровольці та поліція регулярно патрулюють ліси, щоб запобігти можливим суїцидам. Найчастіше в поле зору потрапляють самотні чоловіки в офісному одязі. Такі майже одразу їдуть із поліцейськими.
Але все одно рік у рік число суїцидів зростає. На Заході ліс став особливо відомий «завдяки» блогеру Логану Полу. Він прогулювався там із друзями, і випадково натрапив на труп людини. Реакція Логана вразила безліч людей: він радів і сміявся, а потім виклав відео на YouTube. 
Після цього через реакцію користувачів Пола звинуватили в неналежній поведінці. Він, звичайно, намагався виправдатися і списував свою реакцію на несподіванку, але незрозуміло, навіщо він поїхав до Аокігахари і навіщо взагалі зняв відео. Після цього він втратив контракти на мільйони доларів та право знятися в кіно.
Проте навіть без нього Аокігахара залишається похмурим місцем. Можливо, все зміниться зі зміною покоління, яке стане прогресивнішим, але поки що цифри суїцидів тут лише зростають.
0 коментарів
