Революція в анатомії: органи та частини тіла людини, які нещодавно виявили вчені (7 фото)

Здавалося б, анатомія людського тіла давно вивчена. А ні, вчені-дослідники досі знаходять нові структури, про які ніхто раніше і не підозрював.





Інвестиції, які великі компанії вкладають у вивчення фізіології людського тіла, обчислюються сотнями мільярдів доларів. Ці знання допомагають зрозуміти механізми реакцій організму ті чи інші подразники, просунутися у пошуках нових ліків від серйозних хвороб. Однак дивує те, що за останнє десятиліття в організмі були знайдені структури, про які раніше ніхто не знав. Розкажемо про чотирьох із них.

Інтерстицій чи система порожнин

2018 року лікарі медичного комплексу Маунт-Сінай (США) обстежили пацієнта з підозрою на рак. Для взяття біопсії пацієнта обстежили ендоскопом. Помістивши в жовчну протоку крихітний мікроскоп, лікарі зуміли розглянути не тільки саму протоку, а й прилеглу до нього область. Здивованим очам ескулапів з'явився простір, заповнений порожнинами з рідким вмістом. Ці порожнини пов'язані друг з одним.



Аналіз показав, що система порожнин – частина сполучної тканини підслизового шару, вона пов'язує слизову та м'язову оболонки. При звичайному гістологічному аналізі цей мікроорган не було видно, а відкрили його лише за використання спеціальних реагентів. Порожнини виявилися вистелені зсередини клітинами, схожими на клітини сполучної тканини. Оточені пучками колагену, вони були заповнені рідиною.





Вивчення цього інтерстицію показало, що він грає роль своєрідного буфера, що захищає внутрішні органи. Подібні структури потім були виявлені в інших місцях організму: у підслизових шарах всього шлунково-кишкового тракту, сечового міхура та м'яких тканинах навколо бронхів та артерій. Словом там, де організм піддається постійному стиску. До речі, термін інтерстицій не новий, і в гістології про нього відомо приблизно з середини ХХ століття. Зокрема, цей позаклітинний матрикс був раніше знайдений у нирках та описаний як структура, яка відіграє важливу роль для реабсорбції води з канальців нефронів у кровоносні капіляри. Однак цікавим і важливим є факт виявлення інтерстиції та в інших місцях людського організму.

Якщо припустити, що в інтерстиції тимчасово зберігаються рідини, які потрапляють в кінцевому підсумку в лімфатичну систему, вивчення цього органу дозволить зрозуміти механізм поширення патогенних структур (наприклад, ракових клітин).

Шар Дюа

Рогівка - це прозора частина ока, що покриває зіницю, райдужну оболонку та внутрішню частину очного яблука. Як виявилося, донедавна були відомі не всі її верстви. Зокрема, шар Дюа, названий на честь свого першовідкривача, було ідентифіковано лише у 2013 році. Товщина його становить лише 15 мікрон, а тому виявити цей шар стало можливим лише за умови використання новітньої техніки.



Раніше вважалося, що рогівка складається з п'яти шарів, але трансплантологи, виконуючи операції, звернули увагу, що при відокремленні найтовстішого шару (строми) між ним і десцеметовою мембраною є якась структура, раніше невідома. Вивчення її показало, що цей новий шар складається переважно з пластин колагену першого типу, розташованих у поперечному, поздовжньому та косому напрямку. Така структура повідомляє йому велику міцність проти іншими верствами. Подальше вивчення шару Дюа допоможе у лікуванні та профілактиці патологій рогівки, а також мінімізує ускладнення після лазерної рефракційної хірургії.



Лімфатична система мозкових оболонок

Усередині мозку є лімфатична система – цей факт було достовірно встановлено у 2015 році. Раніше вважалося, що побічні продукти метаболізму мозку надходять у спинномозкову рідину, а звідти в кровотік. Однак у 2015 році було встановлено, що у накопиченні та виведенні цих "відпочинків" мозкової діяльності безпосередньо бере участь лімфатична система мозку.

Схеми лімфатичної системи: стара - зліва та оновлена ​​- праворуч



Це відкриття було зроблено завдяки п'ятьом добровольцям, яким запроваджували гадобутрол. Молекули цієї барвної речовини надто малі, щоб просочуватися з кровоносних судин у лімфатичні і одночасно досить великі, щоб долати гематоенцефалічний бар'єр, що захищає мозок від небажаних подібних вторгнень. В результаті на знімках МРТ було виявлено розгалужену мережу лімфатичних судин. Барвник розподілився по ній у твердій мозковій оболонці. По цих судинах безбарвна лімфа, що містить імунні клітини та продукти метаболізму, надходить з мозку до шийних лімфатичних вузлів. Туди по кровоносних судинах приходять білі кров'яні клітини (лейкоцити). З їх допомогою лімфатичні вузли очищають імунні клітини та запускають їх у повторний обіг.

Це важливе відкриття дозволить більше дізнатися про механізми роботи мозку та допоможе у лікуванні неврологічних патологій, наприклад хвороби Альцгеймера, однією з причин якої вважають надмірне накопичення певних білків. Відомо, що з віком активність лімфатичної системи знижується, а отже, підвищується ризик виникнення хвороби Альцгеймера. Якщо вчені навчаться відстежувати та коригувати роботу з "самоочищення мозку", то момент прояву патології можна буде відстрочити.

Транскортикальні капіляри

Тонкі кровоносні судини, що транспортують стовбурові клітини, були виявлені в довгих кістках - наприклад, у стегнової. Раніше вважалося, що на кінцях кісток є судини, які пропускають кров у кістковий мозок та виводять її назад. Дослідження, проведені на гризунах, підтверджували ці припущення. Проте в ході подальших експериментів було виявлено, що стовбурові клітини (зокрема, гемоцитобласти – ГСК) потрапляють у кров надто стрімко, що не відповідає пропускним показникам судин.



Дослідники виявили крихітні отвори в кістках, а потім і плями дахів, і дійшли висновку про те, що судини повідомляються з кісткою не тільки на її кінцях, а й по довжині. Це відкриття допомагає по-іншому поглянути на природу крихкості кісток, яку зазвичай спостерігають із віком. Цілком можливо, вона може пояснюватися зменшенням кількості нормально функціонуючих капілярів, захистивши які дослідникам вдасться покращити якість життя людини.