«Мистецтво» не потрапити: книжкові персонажі, зіпсовані кіносправами (11 фото)

Фільм чи книга? Багато хто говорить, що книги кращі за екранізації, тому тут ми підібрали приклади, коли на екранах ми бачимо змінених у гірший бік персонажів. Причому дуже часто незрозуміло, чи це сценаристи псують героїв, чи актори не дотискають?





Відразу варто відзначити: не поспішайте кидатися камінням за «50 відтінків сірого». Адже деякі мимоволі ознайомилися або з книгою, або з прісним кіно.

У екранізації роману Донни Тартт «Щегол» головний персонаж Тео вийшов абсолютно «ніяким», що відзначають і глядачі та критики. У книзі ж герой багатогранний, він незрілий, егоїстичний, але при цьому читач відчуває до нього і співчуття та ненависть одночасно.



Невдалим вийшов і Джек із «Сяйво». Чомусь сценаристи вирішили викинути половину важливих моментів із книги. Наприклад, де головний герой веде боротьбу з готелем. Через це вийшло відчуття, що всі фільми ми спостерігаємо за просто божевільним.





Крістіан Грей, головний героя «50 відтінків сірого», за книгою відвідує психотерапевта, що пояснює його потяг до домінуванню, як до психологічного, і до сексуальному. У фільмі він «ну просто такий ось».



У іншої героїні роману Анастейші теж не все гаразд із психікою, а в її голові є внутрішній голос, так звана «Внутрішня Богиня», зухваліша, яскравіша, ніж сама героїня. З фільму цей момент прибрали. Обидва герої екранізації вийшли абсолютно «ніякими» і прісними, ніби сценаристи вирішили прибрати весь фундамент і залишити лише поверхневу еротику.



Не дивно, що самій актрисі соромно за зйомки у цьому фільмі.

Наскільки режисери потрапили в багатьох персонажів «Ігри престолів», наприклад, у Джоффрі, якого фанати саги ненавидять досі (актора ж, який грав цього героя, не беруть ні в які проекти, тому що ненависть глядачів перейшла і на нього), так вони абсолютно промахнулися у Джона Сноу. На екрані це персонаж-сомнамбула, який не контролює те, що відбувається, і вічно перебуває в здивуванні. У книзі це розумний і мудрий персонаж, який у 14 років вступив у Дозор, швидко набрав очки поваги і далі продовжує дорослішати до самого фіналу.



У романі Агати Крісті «Смерть на Нілі» Ліннет Ріджуей – персонаж дуже стервозний і викликає ненависть та зневагу. Вона заздрила подрузі Жаклін у всьому, вкрала у неї роль у п'єсі, повела у неї нареченого. У фільмі цей персонаж викликає набагато більше симпатії, та й нареченого вона не вела, а просто раптово закохалася.



Ще одна трансформація складної книжкової героїні у кіношного депресивного підлітка відбулася із романом «Нормальні люди» Саллі Руні. У книзі це таке гидке каченя, ізгой у школі, яке перетворюється на першу красуню. Більше того, на сторінках твору розписано внутрішні діалоги героїні, чого немає у фільмі. В екранізації роль виконує Дейзі Едгар-Джонс і вона не виглядає як гидке каченя, просто звичайна симпатична дівчина, через що трансформація героїні виглядає надумано.



Відьмак Геральт за книгою дуже любить розмовляти з різними героями, особливо під пінту-другу пива. При цьому він рідко матюкається і в нього є друг Лютик, на якого він не сердиться, навіть якщо той витворить щось нерозсудливе. У серіальній же версії відьмак мовчазний, частіше каже слово «зараза», ніж речення у кілька слів, є інтровертом і постійно сердиться на невгамовного барда. До речі, за книгою він потворний і в шрамах, у кіно ж вирішили зробити персонажа мало не гарненьким. Можливо, у цій адаптації зіграли не останню роль гри, в яких Геральт таки схожий на героя Генрі Кавілла.



Сумна доля спіткала і героєм «Темної вежі» Стівена Кінга. Дивлячись на фільм, склалося враження, ніби кіношники освоїли лише її частину, причому далеко не велику, взявши лише кілька епізодів і збагривши їх відсеб'ятиною. Та й не один читач явно не уявляв стрільця чорношкірим.



У серії «Гаррі Поттера» сценаристи також примудрилися зіпсувати не одного персонажа. Можливо, через постійну зміну режисерів персонажі не мають лінійного характеру. Добре вийшов Рон Візлі, коли згадуєш про нього, згадуєш і його характер. Дивний Місяць Лавгуд, Невілл Лонгботтом, чиє становлення як персонажа було помітно, ненависний Драко Мелфой, якому потім співчуваєш. А ось Гаррі Поттер у деяких фільмах вийшов «ніяким» чи то через сценаристів, чи то через гру Деніеля Редкліффа. Але найзіпсованішим персонажем, на думку фанатів та критиків, стала Джіні Візлі. Майбутня дружина головного героя та переможця Волдеморта у фільмі плоска, не харизматична, безхарактерна, через що лінія їхніх стосунків абсолютно незрозуміла.



У книзі Джіні Візлі втілює в собі риси свого факультету - зухвалість, сміливість, силу. Вона закохана в Гаррі з першого курсу, але не сидить і смиренно чекає на нього, а розвивається самостійно, зустрічається з іншими хлопцями, і до моменту, коли вони починають зустрічатися, вони обоє є зрілими персонажами, що розкрилися.