Яким бачили у СРСР майбутнє людства. 
Так уже вийшло, що СРСР у 1990-х перестав існувати, але його культурна спадщина, мрії його найкращих представників про світле майбутнє нікуди не поділися. Ми зібрали в одну добірку картини з мріями радянських сценаристів та режисерів про майбутнє, в якому Радянський Союз стане провідною світовою державою. Вийшло красиво і трохи сумно – такі перспективи витрачені!
Космічний рейс (1935) 
У коміксах Marvel це називалося "днями минулого майбутнього" - в молодому на той момент Радянському Союзі в 1935 році припускали, що вже через десять років ракети віднесуть людину до Місяця, а блискучий фантастичний фільм "Космічний рейс" продемонстрував цю можливість у найдрібніших подробицях. На жаль, світова війна завадила планам Ціолковського доставити людину в космос найближчими роками, але потяг до неба нас не залишив і минуле майбутнє таки настало, нехай не в 1940-х, але в 1960-х.
Небо кличе (1959) 
Культовий радянський фантастичний трилер "Небо кличе" дуже точно передбачив конкуренцію в битві за космос між США та СРСР - картина присвячена підкоренню Марса, причому спочатку дві наддержави беруться за складний політ до червоної планети разом, але потім поділяються. Зрозуміло, капіталісти виявляються жадібними та недалекоглядними, що призводить експедицію до катастрофи. Радянська ж космічна програма бере ґрунтовністю, самовідданістю та найвищим професіоналізмом. Радянська людина – вона така, так!
Планета бур (1961) 
Наш головний фантастичний шедевр “Планета бур” разом із вищеописаною стрічкою “Небо кличе” стали буквально об'єктами лютої заздрості американського кінематографа – їх закупили для західного прокату, але нещадно іскромсали та перетворили на “бешки” для невибагливої публіки. Адже в тій самій “Планеті” Клушанцева цікаво не лише те, як космічні дослідники підкорюють Венеру, а й та міць радянської людини, якої можна було досягти, лише будуючи комуністичне майбутнє. І так, наші космолети – найкращі у світі!
Його звали Роберт (1967) 
Голлівуд мало не з самого свого народження побоювався бунту роботів та нових технологій. У СРСР майбутнє не здавалося смертельно небезпечним і непередбачуваним, і навіть кіборг, що вийшов з-під контролю, у нас перетворювався не на термінатора-вбивцю, а на саму людяну людину. Недалеке світле майбутнє, показане у фантастичній комедії "Його звали Роберт", налаштовує глядача на ліричну хвилю, дарує віру в людство, у його розум та почуття. Ну, і неосяжна наша Батьківщина у цій картині гарна, як ніколи.
Туманність Андромеди (1967) 
До творів Івана Єфремова можна ставитися по-різному, але одного у цього фантаста не відібрати – подібно до головних майстрів цього жанру він зумів створити унікальне бачення майбутнього, яке вражає детальністю та опрацьованістю ідеологічної та соціальної платформи. Книги Єфремова - до однойменної екранізації "Туманності Андромеди" це теж має пряме відношення - це опис світлого комуністичного завтра, в якому світ більше не витрачає час і сили на безглузді війни, все в ньому робиться на благо людини.
Москва - Кассіопея (1974) 
Автори дилогії "Москва - Кассіопея" і "Отроки у всесвіті" взяли на себе складне завдання - майбутнє їм потрібно було показати у двох вимірах. Спочатку сюжет заглядає зовсім недалеко завтра, коли стануть доступні міжзоряні перельоти, щоб відправити сімку першопрохідців. Потім творці картини повинні показати час, що помітно втік для космонавтів уперед, згідно з загальною теорією відносності Ейнштейна. І з тим, і з іншим фільми справляються. Радянське майбутнє цих фантастичних стрічок чудове.
Велика космічна подорож (1975) 
Поставлене за п'єсою Сергія Михалкова “Велика космічна подорож” – майже брат-близнючок картини “Москва - Кассиопея” з лише поправкою, що у разі дорослі не наважуються відправити дітей у космос одних, а посилають разом із ними досвідченого капітана. І знову – більша частина сюжету фільму розгортається на борту зорельоту, але в момент ухвалення рішення про політ та на етапі підготовки ми можемо бачити світле радянське майбутнє, в якому дітям довіряють будувати новий щасливий світ.
Петля Оріона (1980) 
Вражаючий, але чомусь не дуже улюблений публікою та глядачами фантастичний фільм “Петля Оріона” ще 1980 року почав готувати радянську людину до швидкої зустрічі з братами по розуму. Майбутнє у картині демонструє щасливу кооперацію країн світу – ООН тут є справжнім головним владним органом Землі, але кожна окрема країна має свій шлях розвитку. СРСР робить ставку на космічні перельоти, тому саме нашому кораблю та екіпажу доручається увійти в контакт із прибульцями, що летять до Сонця.
Таємниця третьої планети (1981) 
Під заголовок “Таємниця третьої планети” ми хочемо помістити весь спектр картин про Алісу Селезньову, дівчинку з Москви кінця XXI століття, героїну численних книг Кіра Буличова. Майбутнє в “Таємниці”, “Гості з майбутнього” або “Лілової кулі” постає різним, але в ньому завжди присутнє радянське соціалістичне суспільство, яке досягло піку свого розвитку. Звісно, у майбутньому радянська людина підкорює космос, звісно, вона вивчає минуле з допомогою машини часу, звісно, вибудовує контакти з інопланетянами. Кращого майбутнього не вигадаєш.
Через терни до зірок (1981) 
Сюжет одного з найкрасивіших радянських фантастичних фільмів “Через терни до зірок” закидає глядачів аж 2221 року, в епоху щасливого процвітання суспільства, час космічних відкриттів та підкорення галактичних світів. Інопланетянка, що потрапила на Землю, захоплюється досягненнями нашої цивілізації, вона мріє приєднатися до радянського суспільства, стати його частиною, однак і їй є що передати нашим нащадкам – Нійя попереджає людство про небезпеку екологічних катастроф і вичерпання природних ресурсів.
0 коментарів
