Пахнеш слабкістю: пристрої для кіно та ігор, що передають запахи (15 фото + 1 відео)

Ще далекого 1906 року робилися спроби кіносправ взаємодіяти з глядачем. Наприклад, господар кінотеатру в Пенсільванії розмахував ганчіркою, змоченою в рожевому маслі, щоб урізноманітнити показ.



У 1960-х роках до питання руйнування четвертої стіни підійшли вже серйозніше. У кінотеатри для взаємодії із запахом поставили спеціальне обладнання. Проте подібне ароматичне розширення отримали лише два фільми: документалка «Китайська стіна» та «Запах таємниці».





Для такого складного показу використовувалася технологія «Smell-O-Vision», розроблена Хансом Лаубе, і була реалізована лише у трьох кінотеатрах.



По залі була проведена мережа з трубок, кожна з яких вела до місця глядачів і вже через центральну трубу йшло розпорошення ароматів. Однак такі специфічні покази припали до смаку далеко не всім глядачам: у когось почалася алергія, а дивитися кінч сидячи в соплях і чхаючи - таке собі задоволення. Також надходили скарги на синхронізацію відеоряду та подачі запахів, нібито пахло раніше чи пізніше, ніж це було потрібно.



У результаті система не була затребувана і не набула поширення для ширшого спектру кінотеатрів і фільмів.

Періодично робилися спроби знову повернути запахи у кіно. Наприклад, у фільмі «Новий світ» 2006 року, а остання з картин – «Діти шпигунів 4D» 2011 року.



Однак, що в першому, що в другому фільмі технологія працювала на принципово новому рівні. У японській картині аромати розпорошувало пристрій замкнутого типу з 30 різними маслами.

У «дітях шпигунів» була інша концепція: глядачам роздавали спеціальні картки аромаскопи, на яких були нанесені пронумеровані масла.



При настанні відповідної сцени на екрані виникала цифра і відвідувач кінотеатру знімав із потрібної олії захисну плівку.



Зараз технології запахів використовуються в основному тільки в 4D кінотеатрах, сеанси яких тривають близько 15 хвилин.



В основному це фільми, зроблені за допомогою графіки, що поєднують аромати, інтерактивні крісла, що змінюють положення та 3D-окуляри, що дозволяють надати обсягу того, що відбувається на екрані.



До речі, спроби перенести запахи в індустрії розваги робилися у повноцінних кінозалах, а й у іграх й у домашніх кінотеатрах.



З останніх розробок варто згадати гаджет Vaqso 2018, який можна докупити до окулярів віртуальної реальності. Напівкруглий пристрій кріпиться на шолом біля носа і підключається через USB або Bluetooth.



Для Vaqso продаються змінні картриджі, для кожної з ігор свій рекомендований комплект, система автоматично розпорошує їх залежно від ситуації, в яку потрапив користувач у віртуальному просторі.

У наборах багато ароматів, але найцікавіший – зомбі. Проте є підозра, що нюхати його мало хто захоче.



Планується, що спочатку розробники пристрою самі додаватиму у фільми потрібні аромати, але надалі у пристрою з'явиться своя нейромережа, здатна самостійно визначити, де використовувати той чи інший запах.



Всі технології з ароматизацією не дуже популярні, але все ж таки розвиваються, і, можливо, в майбутньому стануть буденністю і будуть присутні в кожному будинку.



Проте в даний момент подібні розробки виглядають чимось із галузі фантастики і викликають більше незручних питань, ніж бажання придбати такий девайс.