Кров, кишки та крики: чи потрібні фільмам жахів рімейки (15 фото)

Чи стають Японські ужастики гірші від ситуації під європейський формат





Ремейк - нова версія існуючого твору зі змінами, зустрічається в кіно, іграх, музиці.

Зазвичай переробки виходять сумбурними та програють оригіналу у багатьох аспектах, проте бувають і винятки.

Наприклад, американський ремейк японського фільму «Кільце», що розповідає про чорняву дівчину, яка вилазить із телевізора.



Йдеться, звичайно ж, про популярний фільм «Дзвінок».





Картина слабша за оригінал як у сюжетному плані, так і в хорор-елементах. Але фільм все ж таки цікаво дивитися через напружену атмосферу та гарну гру акторів.

Наомі Уоттс, яка зіграла у «Дзвінку» головну роль, добре вжилася в образ і слідкувала за розвитком подій за її участю одне задоволення.

До речі, у кінематографі простежується тенденція, за якою зазвичай створюються ремейки саме азіатських картин. Причому не лише старих, а й нових.

Ймовірно, це пов'язано з тим, що нові європеоїдні дійові особи та великі витрати на ефекти залучать до кінотеатрів набагато більше глядачів, ніж дешеві жахливості, розраховані на азіатський ринок. Так сталося саме з фільмами "Прокляття" та "Дзеркала".

Глядачі в США визнали «Прокляття» гарним рімейком.



Не в останню чергу це сталося завдяки актрисі Сарі Мішель Геллар, відомій за серіалом «Баффі-винищувачка вампірів», де виконувала головну роль.



Також фільм мав міцний детективний сюжет.



«Дзеркала» ж були слабші за оригінал, але припали до смаку публіці.



Глядача фільм вразив кількістю насильства, а також не занудним сюжетом, на відміну першоджерела.





Також вдалими бувають і ремейки класики, наприклад, фільм «У пагорбів є очі», який вийшов у 1977 році, в 2006 з'явився відмінний ідейний спадкоємець.



І історія про канібалів та сім'ю, яка намагалася не потрапити їм на обід, вийшла неймовірно вражаючою.



Однак є й зворотні випадки. Наприклад, переробка «Кошмару на вулиці в'язів», що вийшла 2010 року.



Фільм про маніяка-психопата вийшов змученим і нудним і, на відміну від оригіналу, не блищав цікавими сюжетними рішеннями та шокуючими сценами. Нічого нового він не привніс і виявився значно гіршим за першоджерело 1984 року (так-так, той самий, в якому дебютував Джонні Депп).





Або теж приклад поганого ремейку «Один пропущений дзвінок», оригінал якого вийшов у Японії 2003 року, переробка ж у США з'явилася на екрані 2007-го.



Якщо хороші ситуації вносять у розповідь нові цікаві ідеї, розвивають слабкі сторони оригіналу, то версія, знята в Америці, не дала сюжету нічого нового і щось зробила навіть гірше.

Якщо є можливість подивитися оригінал - варто дивитися оригінал.

За підсумками складно сказати, чи потрібні ремейки в хоррорах чи ні, оскільки є як безліч вдалих прикладів, так і відверто поганих.

Також існує таке поняття, як смаківщина, критики можуть рознести картину в мотлох, проте парі глядачів вона обов'язково припаде до душі.

У будь-якому випадку, ймовірно, краще, коли вони є, адже багато азіатських картин виходять тільки на внутрішньому ринку, а ситуації дають шанс ознайомитися з першоджерелом, нехай і в дещо спотвореному вигляді.

А як ви вважаєте, чи потрібні ремейки фільмів?