«Вибач» за 16 років в'язниці» та інші історії безневинно засуджених (14 фото)

Історія безневинно засудженого Ентоні Бродуотера привернула увагу всього світу, адже саме на його імені американська письменниця Еліс Сіболд заробила мільйони.





Чоловіка несправедливо звинуватили у зґвалтуванні автора «Милих кісток», після чого він 16 років провів у в'язниці та вимагав виправдання. Адже ходити з тавром злочинця, хай і після в'язниці, нікому не хочеться.



Незважаючи на те, що Бродуотер звільнився у 1998 році, виправдувального вироку він досяг лише наприкінці листопада. Сіболд, яка зробила статки на цій історії, лише сухо вибачилася і висловила надію, що сім'я зцілиться від цього.





А може краще поділитись грошима? Адже людину посадили просто за те, що письменниця тицьнула в неї пальцем, хоча сама обличчя ґвалтівника навіть не бачила. На жаль, це не єдиний випадок, коли людям доводилося сидіти за діяння, до яких вони не мали жодного стосунку.



62-річний Кевін Стрікленд провів за ґратами 42 роки і вийшов лише у листопаді цього року. Його посадили ще 1978 року за нібито розстріл компанії молодих людей. Єдина Синтія Дуглас, що вижила, у перестрілці впізнала в ньому злочинця.



Двоє із реальних убивць стверджували, що Сктрікленд не мав відношення до злочину. Пізніше і сама Дуглас усвідомила свою помилку, проте чоловікові довелося відсидіти 42 і 50 років без права на виправдувальний вирок. Лише цього року суд вирішив, що доказів його вини недостатньо.



25-річний Тімоті Коул загримів за ґрати у 1985 році за звинуваченням у зґвалтуванні одногрупниці. Постраждала не бачила злочинця, але запам'ятала, що він курив. Молодий хлопець опинився серед підозрюваних лише за колір шкіри, та й дівчина заявила, що то був він.



Коула засудили до 25 років в'язниці, проте через 13 років він помер за ґратами від астми. Реальний же ґвалтівник був встановлений лише у 2008 році, але невинний чоловік уже не потребував виправдання.

Гілфордська четвірка стала найвідомішою судовою помилкою Великобританії та лягла в основу фільму «В ім'я батька».



1974 року чотирьох 14-річних ірландців затримали звинуватили в серії терактів у лондонських передмістях Гілфорд та Вуліч. Від страти їх врятувало лише те, що вони були неповнолітніми.



Хлопці вийшли на волю лише 1989 року, коли їм було по 29-30 років. Пізніше з'ясувалося, що тоді, у розпал конфлікту в Північній Ірландії, з них вибили свідчення. Проте офіційні вибачення їм принесли лише 2004 року.

У 1948 році просто робітник Сакае Менда був засуджений за подвійне вбивство священика та його дружини. Його не спіймали на місці злочину, а просто заарештували, коли він невдало вийшов надвір зі свого будинку.



З нього вибивали зізнання, не давали їсти і спати, і в результаті він зізнався у тому, чого не робив. Японець 34 роки провів у камері смертників, проте йому дивом вдалося уникнути страти.



1979 року адвокати домоглися апеляції і з'ясували, що чоловік мав залізне алібі, про яке на суді вирішили не згадувати.

1944 року 14-річного Джорджа Стінні засудили до страти за звинуваченням у вбивстві двох дівчаток 8 і 11 років. Це сталося тому, що він був останнім, хто бачив їх живими.



Слідство пройшло рекордно швидко. Поліцейські заявили, що хлопчик зізнався (хоча це не так), суд присяжних за 10 ухвалив рішення і Стінні вирушив на електричний стілець. Тільки у 2013 році суд розпочав перегляд справи, і з'ясувалося, що хлопчик був невинний. Його повністю виправдали посмертно.



«Граф Монте-Крісто» Олександра Дюма відомий багатьом. Проте мало хто знає, що основою книги лягла історія шевця Франсуа Піко. Його запроторили до в'язниці на 7 років, виставивши шпигуном, що виступає проти Наполеона.



Декілька людей написали на нього донос за те, що їхній приятель був закоханий разом з Піко в одну дівчину. Щоправда, прототип книжкового героя покарав усіх причетних до його арешту набагато суворіше.