Крихітне місце на планеті, де не працюють закони правосуддя (13 фото)

У Національному парку Йєллоустоун, розташований у США на кордоні одразу трьох штатів (Вайомінга, Монтана та Айдахо), є одне дуже примітне місце, яке до цього дня розбурхує уми не тільки затятих мандрівників і любителів пригод, а й... представників закону.





Єллоустоунський національний парк

А вся річ у тому, що відносно невелика ділянка землі на території парку, площею 130 км², не тільки знаходиться у важкодоступній місцевості, далеко від доріг та населених пунктів, а й є винятком із усіх правових норм та законів.



"Зона смерті"





Ця ділянка отримала назву «Зона смерті», оскільки через прогалини у законодавстві, на її території можна залишитися абсолютно безкарною за будь-який, навіть дуже тяжкий злочин.



Вперше подібну «лазівку» у законі виявив професор Браян Калт у 2005 році, а причиною її виникнення, як не парадоксально, стала Шоста поправка до Конституції. Ця поправка встановлює право підсудного вимагати, щоб суд присяжних складався з жителів штату та федерального округу, в якому було скоєно злочин. Щодо інших територій США Шоста поправка працювала безвідмовно, але тільки не у випадку з Єллоустонським національним парком.



Шоста поправка до Конституції США

Справа в тому, що парк знаходиться у сфері компетенції округу Вайомінг та одразу двох штатів – Монтана та Айдахо. Таким чином, людина, яка вчинила злодіяння, має право на суд, що складається з жителів штату Айдахо та округу Вайомінг. Але проблема для машини правосуддя полягала в тому, що в частині парку, що знаходиться одночасно в штаті Айдахо та окрузі Вайомінг, ніхто не живе. А якщо немає мешканців, то немає і присяжних, а без присяжних суд неможливий. Тому злочинець, хоч би яке було його правопорушення, фактично залишається безкарним.



Як я вже говорив вище, вперше про цю прогалину в законодавстві заявив професор права університету Мічігану Брайан Калт у своїй статті «The Perfect Crime» («Ідеальне вбивство»). Він розповів, що в США справді існує так звана «Зона Смерті» площею всього 50 квадратних миль (130 км²), де можна безкарно вчинити будь-який злочин.



Брайан Калт

Наприклад, влаштувати «судну ніч»... Пам'ятаєте однойменний фільм, де за сюжетом одну ніч на рік можна було безкарно чинити безчинства, не боячись покарання? Ось і тут діяв приблизно такий самий принцип.



Кадр із фільму "Судна ніч"

Публікацією статті, до речі, справа не обмежилася, і професор Калт усіма правдами та неправдами спробував переконати Конгрес змінити ситуацію. Погодьтеся, якось це неправильно, що людина, яка вчинила злочин, може уникнути покарання просто через недосконалість закону?! Проте заклики Калта так і залишились непочутими.



Єллоустоунський національний парк

«Зона смерті» тим часом продовжувала привертати ще більше уваги з боку громадськості. Цьому сприяв вихід у 2008 році роману «Вільний вогонь» Чарльза Джеймса Бокса, а також трилера «Населення: нуль», який побачив світ у 2016 році.



Рейтинг фільму "Населення: нуль"

Ну і, нарешті, влітку 2007 року стався випадок, який вкотре підтвердив і недосконалість Шостої поправки, і наявність «лазівок» у ухвалених законах. Майкл Белдеррейн, який незаконно застрелив лося в національному парку Єллоустоун (а, як ми пам'ятаємо, у заповідниках полює категорично заборонено), вирішив скористатися правом на Шосту поправку, і зажадав зібрати суд присяжних, який мав, за законом, складатися з жителів штату Монтан .



Це було можливо, але тільки теоретично, на практиці ж мешканців даної території виявилося настільки мало, що набрати необхідну кількість присяжних не вийшло від слова «зовсім». У результаті Белдеррейн залишився безкарним, а судова система втратила, можливо, єдиний за довгий час прецедент у справі про «Зону смерті».



Частковий перегляд статті

На даний момент питання із «Зоною смерті» так і залишається відкритим.