Наприкінці 80-х і на початку 90-х у нас було 2 консолі - NES (вона ж піратська Dendy) і Sega. У цей час за кордоном йшла справжнісінька війна консолей. І далеко не про всі ми знаємо. 
Philips CD-i
CD-i, або Compact Disc Interactive - назва мультимедійного інтерактивного CD-плеєра, розробленого та розповсюджуваного Royal Philips Electronics N.V. CD-i також є назвою стандарту для мультимедійних компакт-дисків, які використовуються консоллю CD-i. Цей стандарт також відомий під назвою Зелена книга. Він був розроблений компаніями Philips та Sony у 1986 році. Перший плеєр Philips CD-i, випущений у 1991 році, і спочатку коштував близько 700 доларів, мав можливість відтворення інтерактивних дисків CD-i, аудіо-CD, CD+G (CD+Graphics), Karaoke CD та Video CDs (VCDs) . Для відтворення останніх була потрібна опціональна "Digital Video Card" (карта для цифрового відео), яка виконувала декодування відео у форматі MPEG-1.
Ігри та ПЗ:
Перше програмне забезпечення, випущене у форматі CD-i, переважно представляло освітні, музичні та розвиваючі програми. Ігрових програм було зовсім небагато, більшість із них була адаптацією настільних ігор, типу «Connect Four». Наступні спроби знайти точку опори на ринку відеоігор виявилися невдалими через появу більш дешевих і потужних домашніх ігрових консолей, таких як Sony PlayStation. CD-i примітна наявністю на ній кількох ігор з персонажами, які зазвичай з'являлися тільки на консолях від Nintendo, при тому, що ці ігри не були розроблені Nintendo. Так, у грі-головоломці Hotel Mario були присутні персонажі з серії ігор Super Mario Bros. Це стало наслідком укладання між Nintendo та Philips контракту на спільну розробку CD-ROM розширення для консолі Super Nintendo Entertainment System, і за умовами контракту Philips зберегла дозвіл на використання персонажів Nintendo після скасування угоди. Ці ігри отримали вкрай негативні відгуки критиків. 
PC Engine CD/ Turbografx-CD
Турбографікс-16 була першою консоллю, до якої було доповнення у вигляді CD-ROM'а. Турбографікс-СД з'явився 1 серпня 1990 року за ціною 400 доларів. Monster Lair та Street Fighter були першими хітами консолі. Незабаром з'явилися Ys Book I&II. Але ігри на ЦД з'являлися повільно, порівняно з картриджами. Американські користувачі могли грати в японські ігри, оскільки не було регіонального захисту.
Ігри:
Більшість ігор вийшло в Японії, у США лише близько 50. Серед ігор в основному JRPG, Shoot 'em upи (2д стрілялки на косм. кораблях/літаках), 2д платформери, всякі екшени та аркади. Відома у тому числі через гру Castlevania: Rondo of Blood. 
FM Towns Marty
FM Towns Marty вважається першою 32-бітною приставкою у світі. Випущена у 1993-му році фірмою Fujitsu. Є майже повністю сумісною із дисками комп'ютера FM Towns. Має не лише CD-привід, а й дискетник. До неї можна було підключити клавіатуру і мишку, і навіть проапгрейдить її. Більшість ігор із CD-Audio музикою.
Ігри:
На приставці виходила велика різноманітність ігор - і JRPG (3x3 Eyes, Alshark, Amaranth 3), і звичайні RPG (Might and Magic - Clouds, Darkside, World of Xeen, Wizardry 5, 6, 7, Ultima 1-5) та Shoot' em up (Mahou Daisakusen, Raiden), і Beat'em up (Pu-Li-Ru-La, Genocide Squared), різні аркади, логічні та настільні ігри (Goh), спортивні (4D Sports Boxing), також порти з інших консолей та комп'ютерів (у тому числі і ДОС) (Legend of Kyrandia 1-2, Afterburner 1-3). 
Amiga CD32
Amiga CD32 - 32-розрядна ігрова приставка на основі CD-ROM. Часто називається першою домашньою 32-розрядною ігровою системою, проте це не цілком відповідає істині (див. FM Towns Marty). Її запуск відбувся у Музеї Науки у Лондоні (Великобританія) 16 липня 1993 року. Продажі в Європі почалися у вересні 1993 року. В якості основи CD32 використовувався чіпсет AGA від Commodore, а її характеристики були схожі на характеристики комп'ютера Amiga 1200. Була передбачена можливість доповнення CD32 клавіатурою, дисководом та маніпулятором «миша», що перетворювало її на персональний комп'ютер. Також було доступно модуль декодування MPEG-відео, призначений для відтворення Video CD.
Ігри:
На момент випуску CD32 було готово дві гри – Diggers, нова гра від Millennium Interactive та Oscar від Flair. Amiga CD32 зворотно сумісна з Amiga CDTV. Однак деякі старі CDTV-ігри не запускалися через те, що були розраховані на застарілий Kickstart.
Хоча консоль залишалася досить успішною протягом усього часу виробництва, а в 1993 році була визнана найбільш часто купується CD-консоллю, їй не вдалося зберегти популярність. Через рік після випуску консолі відбулося банкрутство корпорації Commodore. Серед помилок, які називають причиною банкрутства, називають і те, що Commodore не зуміла виконати додаткове постачання консолей для сезону відпусток. Існує думка, що успішний сезон відпусток міг би утримати Commodore на плаву ще півроку. Іншою проблемою була відсутність оригінальних ігор, які раніше не виходили для Amiga. Більшість ігор для CD32 є CD-версією ігор з Amiga 1200, з додаванням відеозаставок і CDDA-звуку. Серед однієї з причин банкрутства називають програний патентний позов на 10 млн. дол. доларів, що призвело до заборони продажів приставок у США. 
Neo Geo CD
У 1994 році компанія випустила модернізовану версію ігрової приставки "Neo Geo AES" - "Neo Geo CD". Головна відмінність нової ігрової приставки була наявність приводу для читання компакт-дисків. Ціна приставки залишалася досить високою, але вартість ігор для неї стала значно нижчою. При тому, що «Neo Geo CD» набула досить широкого поширення, у ній був ряд недоліків, головним з яких був CD-привід. Швидкість читання дисків була низькою і тривале очікування на завантаження ігор швидко втомлювало. Виправити цей недолік повинна була модернізована версія "Neo Geo CD", яка з'явилася у продажу в 1995 році, називалася вона "Neo Geo CD (Z)". Швидкість читання з диска була збільшена вдвічі, але було вже надто пізно щось змінювати в старій ігровій системі, балом тепер правили технічно досконаліші ігрові приставки нового покоління. Через три роки після початку продажів виробництво Neo Geo CD (Z) було зупинено. Ігрова приставка "Neo Geo CD" була першим провалом "SNK", не стільки з комерційної точки зору, скільки з технічної. Хронічна технічна відсталість продукції стала характерною рисою для підприємства, у період другої половини 90-х.
Ігри:
Переважно файтинги (серія Fatal Fury, серія Art of Fighting), також сайд-скроллер, є серія Битемапов Sengoku, кілька аркад (Bust a Move) і навіть гонка, а також стрілялка Metal Slug. 
Nuon
Нуон це технологія, яка додає функції DVD-плеєру. Разом із переглядом DVD, він може програвати 3D відеоігри та використовувати розширені навігаційні здібності як Зум та плавне сканування DVD відтворення. Він також може програвати CD, тоді як генерує синхронізовану графіку на екрані. Були плани додати доступ до Інтернету для наступного покоління Nuon DVD-плеєрів. Нуон почався як "Проект Ікс" і з'явився в журналі Electronic Gaming Monthly's 1999 Video Game Buyer's Guide. Одним із головних розробників програмного забезпечення був Джефф Мінтер, який створив версію гри Tempest, названу Tempest 3000 для цієї системи, а також вбудований VLM-2 візуалізатор.
Ігри:
Для цього пристрою вийшло всього 5 ігор - кілька аркад, гонка і щось на зразок шутера. 
Bandai Playdia
Playdia (також Playdia QIS) - 32-розрядна ігрова консоль з CD-приводом, випущена Bandai в 1994 році, за стартовою ціною 24800 японських ієн (близько 250 доларів). Випускалася лише у Японії. QIS у назві – скорочення від Quick Interactive System. Консоль була орієнтована на сімейну аудиторію, в основному на маленьких дітей, мала відповідний дизайн та дуже прості ігри. Перші ігри в основному являли собою анімацію з персонажами з відомих аніме-серіалів (Gundam, Sailor Moon, та Dragon Ball) з дуже низькою інтерактивністю, та різні навчальні програми. Консоль виявилася абсолютно неконкурентоспроможною з Sony Playstation і Sega Saturn, що з'явилися в той час. Намагаючись підняти продаж системи, щоб відшкодувати витрати на розробку, Bandai випустила серію ігор Idol CD у жанрі хентай, орієнтовану на більш дорослу аудиторію. Однак це не змогло врятувати систему від остаточного провалу. Точний час припинення виробництва Playdia невідомий, але відомі зараз ігри виходили з 1994 по 1996 роки.
Ігри:
Більшість ігор – це відеосценки, в яких пропонується вибрати продовження. По суті, просто 8-бітка з відеочіпом. 
NEC PC-FX
PC-FX - 32-розрядна ігрова консоль, розроблена компанією NEC. Наступник попередньої консолі від цієї компанії PC Engine (відомої в США під назвою TurboGrafx 16). Випущена у Японії 23 грудня 1994 року. PC-FX використовувала для зберігання ігор тільки CD-диски, на відміну від PCE (TG16), ігри для якої зберігалися на спеціальних картриджах HuCards (а також на CD, за наявності зовнішнього або вбудованого в деяких моделях CD-привода). Консоль мала незвичайний дизайн, типовий для комп'ютера, ніж для ігрової консолі. Її корпус був вертикальну «вежу», тоді як більшість консолей мають плоску горизонтальну форму. Джойстик зовні схожий на джойстик від Sega Mega Drive, але мав більше кнопок. Інша цікава особливість консолі – наявність трьох портів розширення. Зазвичай вони рідко використовуються на консолях, тому що їх наявність збільшує ціну, не представляючи особливої користі кінцевого користувача.
Ігри:
Все, що пов'язане з Аніме, є на цій консолі. Також є текстові квести, кілька РПГ (Langrisser FX) та ігри з Full Motion Video. 
Apple Bandai Pippin
Apple Pippin – назва мультимедійного комп'ютера, спроектованого Apple Computer у середині 1990-х. Він базувався на 66-МГц PowerPC 603e процесорі та працював під управлінням урізаної версії Mac OS. В Apple хотіли створити недорогий комп'ютер, призначений для відтворення мультимедіа на CD, і, в основному, ігор, але також функціонує як мережевий комп'ютер. Pippin містив 4-швидкісний CD-ROM привід та відеовихід, що дозволяє підключати консоль до стандартного телевізора.
Ігри:
Будь-які освітні програми є шутер (Marathon 1+2), гонка (Racing Days), а також всякі незрозумілі японські ігри. 
Casio Loopy
Casio Loopy (інша назва - My Seal Computer SV-100) - 32-бітна ігрова приставка, випущена компанією Casio ексклюзивно для японського ринку в жовтні 1995. Успіху консоль не мала, продажу та випуск ігор припинилися вже 1996 року. Належить до п'ятого покоління ігрових систем.
Приставка використовувала як носій інформації картриджі, схожі за розміром та зовнішнім виглядом із картриджами Super Nintendo. Для керування використовувався геймпад, оснащений D-pad, кнопкою старт та чотирма кнопками керування. Досить незвичайним для ігрових приставок, є відсутність на Casio Loopy роз'єму для другого контролера і, відповідно, розрахованих на багато користувачів ігор. Також, для приставки була випущена спеціальна комп'ютерна миша, на якій на корпусі консолі існував окремий разъем[2], проте, її використання підтримували лише дві гри. Процесором гри є 32-бітний RISC SH-1 (SH7021). Графіка в іграх – на рівні 16-биток від Sega та Super Nintendo Entertainment System.
Відмінною особливістю SV-100 є наявність вбудованого термічного принтера (англ. Thermal printer), що дозволяє роздруковувати наклейки-стікери зі скріншотів ігор. Подібний принтер, тільки чорно-білий, був випущений в 1998 для портативної консолі Game Boy (Game Boy Printer). Окремо для приставки продавався периферійний пристрій Magical Shop Word Processor, особливий адаптер, за допомогою якого до консолі можна підключити відео- або DVD-програвач і робити стікери з кадрів записаного на зовнішній пристрій відео, додаючи при бажанні написи, щоправда, тільки на кандзі .
Ігри:
За недовге життя Casio Loopy до неї було випущено лише 10 ігор. Так як цільовою аудиторією консолі були дівчатка молодшого віку, більшість ігор були приміркою різного одягу та нанесення косметики на віртуальних персонажів, симулятори побачень та життя [8]. Ігри випускалися в 1995-1996 роках і практично всі, крім розробленої компанією Axes Art Amuse гри Lupiton no Wonder Palette, створені та випущені самої Casio. Всі ігри були видані лише японською мовою.
Якщо хтось стикався або чув про такі ж рідкісні консолі - додавайте, буду тільки радий.
Якщо комусь цікаво - у джерелі посту є посилання на емулятори даних приставок.
0 коментарів
