На Землі багато найкрасивіших місць, створених природою та людиною, але не всі вони довговічні. Деякі з них ось-ось зникнуть з лиця планети – тож поспішайте з ними познайомитися! 
Чан-Чан, Перу 
Чан-Чан, історія якого сягає 850 року нашої ери, колись був найбільшим містом в Америці, поки наприкінці XV століття його не захопили інки. Земляний мегаполіс займав площу майже 20 квадратних кілометрів. Тут мешкало не менше 30 000 осіб. Але зараз, незважаючи на продовження роботи зі збереження цього місця, Чан-Чан продовжує руйнуватися. 2007 року ЮНЕСКО дійшла висновку, що нинішній рівень ерозії є «швидким і, мабуть, нестримним». Осади, що зростають, і все частіші шторми, що вирують по всьому Перу з загрозливою частотою, повільно змивають місто.
Чіуауа, Мексика - США 
Пустеля Чіуауа тягнеться на 362 600 квадратних кілометрів від Арізони до Мексики. У той час як великі її області висохли, тут є й ділянки приголомшливих лук, водно-болотні угіддя з гарячими джерелами, річками та струмками. В результаті пустеля є довкіллям для всіх видів флори і фауни, від хижих птахів до риб і від кленів до 300 видів сукулентів. Однак ця біологічна різноманітність перебуває під загрозою. Життєва сила цієї екосистеми — Ріо-Гранде, велика річка, яка тече з Колорадо до Мексиканської затоки. Але її використання для задоволення потреб місцевого сільського господарства та зростаючого населення регіону мали серйозні наслідки для навколишнього середовища. Через те, що температура постійно зростає, а води стає дедалі менше, пустеля Чіуауа ризикує стати схожою на класичну пустелю.
Мертве море, Ізраїль - Йорданія 
За останні 50 років Мертве море досягло термінальної фази внаслідок того, що річки, що живлять його, перенаправляються на потреби сільського господарства, а також у міста та селища.
Колись його довжина становила 80 кілометрів, а зараз він простягається всього на 48 кілометрів, а рівень води в ньому падає зі швидкістю один метр на рік. Під загрозою знаходиться не просто унікальне природне явище, місце, яке рясніє місцями, священними для євреїв, християн і мусульман, а й вся навколишня екосистема.
Відступ моря породив безліч воронок, і всі вони загрожують зруйнувати сусідні дороги та будинки. Тільки рішучі дії щодо поповнення його вод врешті-решт запобіжать близькій катастрофі в найближчі десятиліття.
Паленке, Мексика 
Паленке на південному сході Мексики стало загубленим містом дуже давно. Колись, між 250 і 900 роками нашої ери, це було одне з найважливіших міст майя цивілізації, але до 950 року він був розорений міжплемінними війнами, занепадом сільського господарства і скороченням населення і поступово був поглинений навколишніми джунглями. Це загублене місто не було знайдено до XVI століття, коли іспанський священик отець Педро Лоренцо де ла Нада натрапив на нього за допомогою провідника-тубільця під час дослідження місцевості.
Лептіс Магна, Лівія 
Лептис Магна розпочав своє життя як фінікійський торговий пост у 7 р. до н. і був одним із найславетніших міст Римської імперії, поки серія землетрусів і набігів не перетворила його на усохлу оболонку самого себе. Місто було закинуто в 643 році нашої ери і дрімало, поки серія розкопок у 1960-х роках не розкрила всі його архітектурні скарби.
Політична ситуація в країні та диктаторський режим Муаммара Каддафі у 1970-х роках послужили тому, щоб прибрати Лептіс-Магну з поля зору всього світу, проте його і сьогодні теоретично можна побачити на власні очі.
Ксанаду, Монголія - Китай 
Історія Ксанаду, колишньої столиці Китаю, керованого монголами, дуже загадкова. Місто XIII століття, яким правив Кубла-хан, онук Чингісхана, колись був мегаполісом площею 25 000 гектарів, заповненим садами, храмами та урядовими будівлями, де можна було зустріти емісарів та купців з усього світу. Ксанаду перетворився на руїни у XIV столітті, але був розкопаний у 1990-х роках та відкритий для публіки у 2011 році. Музей, у якому виставлені сотні артефактів, дбайливо збережених землею, дає уявлення про те, що було втрачено.
Скара Брей, Оркнейські острови 
Історія доісторичної Скара Брей на Оркнейських островах досі не стала б відомою, якби не погода. Повіками село було поховано під піщаним насипом, відомим як Скара Брей. Але бурхливої лютневої ночі 1850 року вітер і бурхливі хвилі Атлантики пронеслися вздовж західної берегової лінії, внаслідок чого піщана мілину обрушилася, зриваючи дерн з пагорба і залишаючи діри, що зяяли там, де колись була тверда земля. У цей момент частина минулого кам'яного віку острова раптово з'явилася з-під землі, і частини неолітичних будинків залишилися на повітрі. Сьогодні вони є предметом пильної уваги істориків. Але погода становить постійну небезпеку для Скара Брей. Підвищення рівня моря і все сильніші шторми, пов'язані зі зміною клімату, можуть стерти його з лиця землі так само швидко, як вітри викопали його багато років тому.
Роанок, Північна Кароліна, США 
Оскільки губернатор-засновник поселення на острові Роанок Джон Уайт був художником та картографом, який залишив карти території, витончено намальовані аквареллю, ви можете подумати, що знайти Роанок буде легко. Тим не менш, точне місцезнаходження першої англійської колонії в Новому Світі Північної Америки продовжує оспорюватись, а те, що трапилося з його мешканцями після 1587 року, є ще більшою загадкою.
Роанок був вперше заселений з дозволу королеви Єлизавети I наприкінці 1570-х років, але перші поселенці – понад 100 чоловіків та жінок – зникли. Висувалася безліч теорій зникнення - тягнуться від вбивства чи викрадення корінними американськими племенами до різанини від рук іспанських конкістадорів чи знищення всієї колонії приливною хвилею. На думку деяких істориків, вони просто асимілювалися із громадами корінних американців.
Петра, Йорданія 
Петра, колись центр набатейської культури, потім - процвітаюче римське, а пізніше і візантійське місто, було втрачено для світу майже на тисячу років. Завоювання візантійських римських держав Сирії, Палестини та Лівану ісламськими військами у 636 р. н.е. і остаточне встановлення Багдада як нову столицю мусульманського світу зменшили значення Петри і зрештою призвели до запустіння і руйнування міста. Він залишався в забутті до того часу, поки його не відкрили археологи в XIX столітті. Сьогодні на всесвітньо відомій 2000-річній ділянці у сучасній Йорданії все ще робляться відкриття.
Порт-Роялм, Ямайка 
Наприкінці XVII століття Порт-Рояль на південно-східному узбережжі Ямайки був галасливою столицею Карибського моря. Це місто було раєм для флібустьєрів, гарячої точки Карибського моря, де пірати могли на законних підставах продавати видобуток, награбований з іспанських галеонів, а потім користуватися тавернами та борделями, які займали чверть усіх приміщень.
Однак усе змінилося в 1692 році, коли низка стихійних лих змінила місто до невпізнанності - сильна пожежа, ураган і землетрус практично стерли його з землі.
Еверглейдс, Флорида 
Еверглейдс площею 700 тисяч гектарів є цінною ділянкою водно-болотних угідь у Флориді. Однак він балансує на межі зникнення через вторгнення солоної води, що викликає відступ його боліт. Мангрові зарості, ті ділянки прибережної рослинності, які ростуть у солонуватій воді і служать місцем існування для безлічі різних істот, просуваються все далі і далі вглиб суші, відступаючи зі швидкістю 30 метрів на рік, щоб врятуватися від бурхливого океану. Добрива інвазивні види рослин та тварин, включаючи бірманських пітонів, також атакують тендітну екосистему Еверглейдс. На думку екологів, лише рішучі дії врятують відомі заболочені землі.
Річка Фліт, Лондон 
Річка Фліт колись протікала землею Лондона, беручи початок із заболочених малярійних боліт Хемпстеда. Вона текла через Кентіш-Таун, Камден, Кінгс-Крос і Клеркенвелл, а потім впадала в Темзу у Блекфрайарс. Вже в часи Генріха III це був не більше ніж відкритий колектор, м'ясники XIV століття кидали в неї свинячі нутрощі, а в 1652 вона вже була настільки забита сміттям, що була майже непрохідна на човні. Нарешті, в 1830 році річка була відведена під землю і перетворена на каналізацію.
Річка Слімз, Юкон, Канада 
У 2016 році 300-річна річка Слімс у Канаді зникла лише за чотири дні. Несподівана подія була результатом того, що льодовик Каскавулш, який раніше підтримував Слімз, став танути швидше і відступив далі, ніж будь-коли раніше. Його відступ змінив градієнт талих вод, відхиливши їх курс на південь, щоб живити річку Каскавулш, що впадає в затоку Аляска, а Слімз залишилася без підживлення і пересхолу. Шанси на те, що річка Слімс колись повернеться до своєї колишньої слави, за оцінками екологів, зникаюче малі.
Дощові ліси басейну річки Конго 
Тропічний ліс у басейні Конго вдвічі перевищує площу Франції, але може зникнути до 2100 року. Лише за останні 15 років було зруйновано територію розміром із Бангладеш. Оскільки ліс вважається четвертим за величиною резервуаром вуглецю у світі та відіграє життєво важливу роль у регулюванні клімату земної кулі, його доля турбує багатьох екологів та дослідників.
Річка Дунай, Європа 
Східний край Дунаю, як і раніше, схильний до серйозного ризику екологічної катастрофи, стверджують екологи. Це пов'язано зі скупченнями важких металів та токсичних шлаків, які були виявлені на занедбаних підприємствах та водосховищах в Угорщині, Сербії та Румунії. Спадщина колишнього видобутку бокситів та урану загрожує просочитися у водний Дунай із потенційно руйнівними наслідками для річкового басейну загалом, вважають вчені.
0 коментарів
