Амудар'їнський лжелопатонос: «Риба-прибулець» із каламутних вод Азії. Незабаром справді покине Землю — зникне разом із річкою, де живе (8 ф

Існує повір'я: якщо жінці сниться амудар'їнський лжелопатонос, це обіцяє швидку вагітність. А якщо його виловити, висушити та з'їсти у реальному житті — сміливо можна йти закуповуватись у «Дитячий світ». Щоправда, для особливо вразливих жінок такий спосіб точно не підійде — зовнішність цього персонажа вкрай специфічна.





Взагалі, осетрові, до яких і належить наш друг, самі собою риби нетривіальні. Але лжелопатонос примудрився виділитися навіть серед побратимів. Беруть вони не розмірами — риби виростають до 75 сантиметрів завдовжки і важать близько 2 кілограм. Порівняно з 7-метровими білугами — лжелопатоноси просто мальки. Але ж не обов'язково бути гігантом, щоб тебе запам'ятали: досить великої плоскої морди, купи шипів по всьому тілу та блідо-прозорого забарвлення.



Чому брехня? Ніс у них справді лопатою! Справа в тому, що в Америці, в річці Міссісіпі, водяться дуже схожі рибини. Відкрили та описали їх раніше, ніж нашого амудар'їнського друга. А коли і він потрапив під приціл вчених, останні вирішили назвати його лжелопатоносом, щоб не плутатися, адже родичі риби один-два дуже далекі.





Зверху – американський білий лопатоніс. Знизу — наш герой, амудар'їнський лжелопатонос.

Така зовнішність двох різних осетрових — результат конвергентної еволюції, оскільки лже- і звичайні лопатоноси ведуть схожий спосіб життя. Обидва віддають перевагу проточним водам з піщаним, глинистим і кам'янистим дном. Видимість у таких локаціях майже нульова. Тому риби просто ковтають все, що припливає до них із плином. А навіщо їм ніс лопатою? На картоплю ходити? На жаль, про такий примітний агрегат вчені нічого точного сказати поки що не можуть. Припускають, що така форма допомагає рибі триматися на плаву біля самого дна за мінімальних зусиль.



Але є в амудар'їнського лжелопатоноса ще одна прикметна риса, крім морди обличчя - це його хвіст. Серед усіх осетрових лише цей вид має довгу хвостову нитку. Її довжина може бути чи не розміром із саму рибу! Цей відросток стелиться у воді і визначає коливання. П'ятою точкою лжелопатонос відчуває всіх тих, хто намагається непомітно підкрастися до нього ззаду. Дуже зручно, коли хочеш вчасно погвинтити від хижака. Або того, хто хоче зловити тебе з метою завести дитину.



Звичайно, до дітонародження ні м'ясо, ні нутрощі риб жодного відношення не мають — це лише повір'я місцевих народів. Раніше лжелопатоноси вважалися міфічними істотами, вони фігурували в легендах і оповідях. Потім люди стали бачити в рибі цінний об'єкт промислу: їх активно виловлювали та вживали у їжу. У ті часи місце проживання лжелопатоносів, річка Амудар'я, була повноводною: не існувало на ній гребель та водосховищ — майже вся вода стікала в Аральське море.



Але з розвитком цивілізації все змінилося. З 1920-х років люди почали активно використовувати води Амудар'ї для зрошення земель - вирощувати посіви без аричного поливу в цій місцевості ніяк. До 1960 року водою з річки поливали близько 1 мільйона гектар посівів, а 2000 року ця цифра збільшилася вчетверо. У результаті майже висохло Аральське море — у маловодні роки Амударья взагалі не доходить до нього, а просто пересихає на півдорозі.



Тільки й залишається, що в тазі плескатися...

Пересохла річка — передихнула риба. Два інші види лжелопатоносів — малого і сирдар'їнського — востаннє виловлювали ще в кошлатих 90-х. Так що вчені вважають практично вимерлими. Звичайно, при такому рівні популяції і мови немає про промислову лову риби. Зараз невелика популяція великих лжелопатоносів мешкає у Вахші та середній течії Амудар'ї, міграцій риба не робить — та й нікуди.

На сьогоднішній день усі спроби відновлення популяції лжелопатоносів в Амудар'ї провалено.

По-перше, дорослішають лжелопатоноси пізно — до 7 років. Пора кохання настає у рибок у квітні, коли температура води досягає 14-16°С. За період самка приносить від 3 до 36 тисяч ікринок, але виживуть лише одиниці. Малюків кидають напризволяще ще до їх народження.



Кожна ікринка стає на вагу золота. Тому їх збирають штучно, щоб з більшим успіхом виростити мальків.

По-друге, у неволі рибки не поспішають робити дітей, надто вони вибагливі до умов навколишнього середовища. А по-третє, навіть якщо отримати виводок лжелопатоносів в акваріумі — випускати його майже нікуди: підселення риб в інші регіони річки також не дало результатів. Брехопатоноси програють конкуренцію іншим рибам: гольці, вусані, соми.

Так що ми йдемо прямою дорогою до того, що колись шанована численна промислова риба зникне з землі, як і інші види амудар'їнських жителів.