Гречка – всьому голова: чому та які країни відмовляються їсти цей продукт (7 фото)

Важко уявити, щоби десь у СНД сприймали гречку не як корисний продукт. Однак у деяких країнах цей популярний для нас продукт став справжнісіньким гастрономічним ізгоєм. Як так вийшло, що ми готуємо з неї десятки страв, а десь із нею не знайомі чи використовують для годування худоби?





Можна подумати, що гречка – проста культура, проте через географію її споживання досі незрозуміло, звідки вона все-таки родом. Одні дослідники називають її батьківщиною Китай, тоді як інші вважають, що гречка потрапила до цієї країни з Індії та Непалу. У будь-якому разі вже 5 тисяч років тому гречка була у раціоні у людини. У візантійських слов'ян вона з'явилася у 7 столітті, і саме вони дали їй ім'я гречана крупа, обробляють її у монастирів.



Китай був лідером з виробництва гречки багато років. Але, варто зазначити, що, всупереч високому попиту, процес вирощування крупи не можна назвати легким, адже потрібно дотриматись багато умов. Зокрема гречка не терпить хімічних добрив.





Для країн колишнього СНД гречка – незамінний гарнір, корисний, багатий на залізо та вітаміни. В азіатських країнах із крупи роблять борошно для Соби, а в Китаї роблять ще й чай із крупи. Французи з Бретані також не відмовляються від цього продукту, воліючи робити з нього гречані млинці та хліб.

А ось Ізраїль взагалі може похвалитися такою дивною стравою, як варнішкес, що нагадує вареники. Щоправда, складається воно цибулі, зелені, гречки та макаронів. На цьому список країн, які вживають у їжу в тому чи іншому вигляді, гречку закінчився.



Інші французи, бельгійці та іспанці називають її «арабською культурою», німці – «поганською рослиною», а італійці та греки – «турецьким зерном». У кожній із цих назв простежується недовірою, тому не дивно, що там гречкою годують лише худобу.



Деякі європейці все-таки вживають її в їжу, щоправда, у зеленому вигляді. Такий продукт можна зустріти і в наших магазинах у відділі «ЗОЖ-товарів». Але причина відмови від класичної в нашому розумінні гречки все ж таки не в назвах, а в тому, що згадані країни просто не вирощують її для себе.



Все тому, що це дуже вибаглива і не дуже плодоносна культура. Їй потрібні поживні елементи, через що ґрунт і не можна нічим обробляти. Та й після збирання врожаю земля має один сезон простояти та поповнитися.

Найпростіше подивитися, наскільки неплодоносна гречка, варто порівняти її з пшеницею. На один гектар припадає близько 80 центнерів пшениці, тоді як гречки лише 10. Саме тому гречку вирощують у європейських країнах для годівлі худоби, щоб м'ясо було смачніше і його можна було продати дорожче.

Можна як завгодно ставитися до гречки, але для сільського господарства Європи це дуже дорогий продукт, який у деяких регіонах у 8 разів перевищує за ціною пшеницю. Але, на щастя, країни СНД ці проблеми не дуже хвилюють, адже у нас цього продукту завжди вистачає.