Правильна відповідь - крихітний острів під назвою Мачайaс-Сіл, розташований між затокою Мен та затокою Фанді. Вже понад сто років острів є предметом млявої територіальної суперечки між США та Канадою, і поки що єдиної думки в цьому питанні так і не знайдено. 
Ще в 1984 році Америка і Канада позначили свої претензії щодо кордонів у затоці Мен для Міжнародного Гаазького суду, проте чомусь острів Мачайaс-Сіл предметом суперечки вказано не було. 
Ймовірно, вся річ у його невеликих розмірах. Жартую, звичайно. Але це й дивно, адже саме через Мачайaс-Сил країни не можуть дійти спільного знаменника і визначити, нарешті, кому ж із них належить дана територія. 
До речі, спочатку Великобританія, а потім і Канада були вкрай зацікавлені в тому, щоб острів залишався у їхньому володінні. В основному їх дуже хвилювала постійна окупація маяка. Америка навідріз відмовлялася визнавати канадські права на цю землю (близько 19.8 акрів або 8 гектарів). 
Більше того, в 1918 році, щоправда, за угодою з канадським урядом, на острові розмістилися підрозділи морської піхоти США для забезпечення безпеки проходу суден і відбиття можливих атак німецьких субмарин на кораблі в затоці Фанді. Проте всі підрозділи були виведені з території острова лише за кілька місяців, і з того часу громадяни США на цій землі довго не затримувалися. Хоча кілька разів мешканці штату Мен, як, втім, і жителі Канади, подавали свої заявки на придбання ділянок, але ці звернення так нічого і не дали. 
Справа в тому, що з 1944 року острів Мачайaс-Сіл знаходиться під охороною як «Заповідник перелітних птахів на острові Тюленей Макіас» (заповідник дикої природи та морських птахів), яким керує Канадська служба дикої природи. Канада вважає, що ця земля повністю належить федеральному уряду. Острів довгий час був включений до федеральних та провінційних виборчих округів. Охорона правопорядку на його території здійснюється Королівською канадською кінною поліцією, а у водах – Департаментом рибальства та океанів. Загалом, як бачите, все серйозно. 
З одного боку може здатися, що жодної проблеми немає, і якщо США, грубо кажучи, островом не користується, а Канада навпаки робить все можливе, щоб довести свою приналежність до Мачайас-Сіл, правильніше було б підтвердити права Канади на володіння островом. Але не все так просто... Якщо бути до кінця відвертим, США і Канада самі створили спірну ситуацію, і тепер ніяк не можуть з неї вибратися. 
Свого часу, і я вже говорив про це на самому початку, обидві країни уникли рішення Міжнародного суду в Гаазі про суверенітет острова Мачайaс-Сіл і погодилися мати спільну відправну точку для морського кордону на південний захід від острова. Ось тільки в результаті такої угоди Мачайaс-Сіл опинився в так званій "сірій зоні" - області, що не мають чітких юридичних кордонів. Простіше кажучи, незрозуміло, кому ця сфера належить - США чи Канаді. 
Взагалі ця "сіра зона" є розривом в 72 км між Канадою і Сполученими Штатами, який був визначений ще в 1977 році. Правила і права в «сірій зоні», такі як, наприклад, лов омарів, повинні регулюватися тією чи іншою країною, проте через те, що Канада та США не домовилися, у цій галузі діють, за фактом, два різні законодавства. Острів і всі наявні ресурси контролюють одразу дві країни і, звичайно, це призводить до конфліктів. 
Так, наприклад, Міністерство рибальства та океанів регулює промисел омарів у Канаді, але промисли у Сполучених Штатах регулюються як федеральним урядом, і урядами штатів. Комісія з морського рибальства атлантичних штатів управляє федеральною зоною 4,8 та 320 км від штату Мен, а уряд штату контролює район у межах 4,8 км від берега. Загалом, ви розумієте, яка коїться плутанина і як непросто доводиться рибалкам! Завжди треба пам'ятати, на якому кілометрі знаходишся! 
Кордон "сірої зони" привів до суперечки про рибальство між канадськими та американськими ловцями омарів, яке почалося ще в серпні 2002 року, коли зміна клімату почала підштовхувати міграцію омарів у цей район. На спірній території канадські та американські рибалки займалися ловом цінного морського ресурсу, проте їм було вкрай непросто через відсутність чітких правил для обох сторін. Кожна країна вважала, що інша бере те, що вважається їхньою власністю. 
У результаті незадоволені залишилися всі, і особливо рибалки, оскільки їхні конфлікти щодо відстоювання своєї правоти часом набували дуже неприємних рис, аж до знищення майна один одного та загроз заподіяння шкоди. Коли товариші "згори" не можуть домовитися, страждають, як правило, прості люди. 
Це пісня гарна, починай спочатку! Канадці виступали за закриття літнього сезону для всіх рибалок, щоб популяція омарів мала можливість розмножуватися. Американці ж, у свою чергу, висловилися за максимальне обмеження улову. Канадські рибопромислові господарства помітили зниження свого вилову через американські зусилля з рибальства в канадське міжсезоння і відреагували на це, дозволивши своїм рибалкам працювати протягом того ж періоду часу. 
Конфлікт через «сіру зону» загострився до максимуму, коли улов обох країн суттєво скоротився, як, втім, і популяція омарів. А цього допускати було не можна... Важливо було зберегти популяцію омарів, проте керівні органи Канади та США мали з цього приводу різні думки і домовитися знову не вдалося. Небажання співпрацювати та йти назустріч один одному в буквальному сенсі увічнило конфлікт між США та Канадою. 
Як же зараз справи з Мачайaс-Сіл? Без особливих змін, якщо чесно. Усі маяки у Східній Канаді, крім того, що розташовується на острові, не обслуговуються. Щоправда, доглядач там більше не живе, бо маяк став автоматизованим. Нині міністерство внутрішніх справ Канади покриває витрати канадської берегової охорони на утримання маяка на острові Мачайaс-Сіл «з метою суверенітету». 
Загалом ситуація не змінилася і навряд чи зміниться в найближчому майбутньому. Ні США, ні Канада не бажають поступатися в цій територіальній суперечці. Тому, як кажуть, зачекаємо - час усіх розсудить... 
0 коментарів
