Яблуні ростуть майже скрізь, які батьківщиною є Казахстан. Це не легенда, а підтверджений наукою факт. Сьогодні існує близько 10,5 тисяч сортів яблук, а їхньою прародичкою стала звичайна дика яблуня, чиї плоди виглядають зовсім непримітно. 
Про вік яблуні Сіверса пишуть різне, але достеменно відомо, що вона росла ще до нашої ери там, де зараз знаходиться сучасний Казахстан. Археологи цілком припускають думку, що вона взагалі існувала за часів динозаврів.
А перший зареєстрований опис яблуні Сіверс зробив у 1793 році вчений Петербурзької Імператорської академії наук. На честь Йоганна Сіверса яблуньку й назвали. 
Припущення, що саме ці казахські яблучка стали предками всіх культурних сортів на планеті, висунули різні дослідники: у тому числі і Баррі Джуніпер - учений-генетик Оксфордського університету. Він підтвердив це за допомогою ДНК-тесту та знайшов підтвердження у молекулярно-генетичних дослідженнях. Вчений із Франції Катрін Бекс підтвердила гіпотезу Джуніпера. 
Але в чому ж секрет такої довговічності та живучості цієї яблуні?
ДНК цього підвиду яблук дуже стійка до хвороб та серйозних температурних показників. Зазвичай, за таких показників, плодові дерева гинуть, а ось яблуня Сіверса справляється не тільки з виснажливою спекою, але і з сильними морозами.
Справа в тому, що цей вид яблунь ріс у різних ущелинах і на різних висотах, тобто він просто звик до всіх умов, а як відомо, в Казахстані перепади температур досить відчутні. 
Джуніпер зазначив, що яблука, як плоди, мільйони років формувалися в природному середовищі - у Тянь-Шаньських горах. А як тільки люди приручили коней (що, як відомо, теж почалося в Казахстані), то насіння яблук почало поширюватися і по всьому світу.
Також яблука активно поширилися не лише за допомогою торговців, а й у періоди військових походів - так насіння яблук Сіверсу опинилося в Європі.
Вчені також не виключають той факт, що дика яблунька могла поширюватися навіть через ґрунт - через кореневу бруньку, адже коріння яблунь може поширюватися від стовбура на кілька метрів. 
Сумно, але яблука Сіверса, здатні пережити динозаврів, важко з втручанням людини. Казахстанські екологи зазначають, що за останні двісті років ліси передгір'я скоротилися в кілька разів. Через це яблуня Сіверса опинилася під загрозою, причому настільки серйозною, що ще наприкінці 20 століття чимало відомих вчених вимагали звернути увагу на те, що предок яблук - це найцінніший матеріал, який необхідно скоротити.
У результаті студенти з Каспійського університету вирішили всерйоз дбати про ці яблуні. Вони чіпували яблуні в ущелині Заілійського Алатау, щоб відстежувати їхній стан і вчасно звертати увагу на можливі захворювання.
0 коментарів
