Дивовижні створіння, що існують всупереч законам науки (6 фото)

Усі створення природи прекрасні. Але іноді вона любить пожартувати і створити щось таке, що змушує людей задумливо чухати лоби. Адже деякі істоти порушують чимало законів науки. Але при цьому вони існують і добре почуваються.





Дуже довгіший



Через таку вражаючу шию тиск у жирафа має бути просто божевільним, аж до розриву судин. Адже кров доводиться піднімати на висоту близько 3 метрів. А нешкідливий нахил має бути загрожує втратою свідомості через різке приплив крові до голови.

Тільки відносно недавно дослідники пояснили, що чудове самопочуття цій тварині забезпечує специфічну будову шлуночків серця та їх щільні стінки. Судини у шиї дуже еластичні, і розриви їм не загрожують. Непритомність через різкий приплив крові до голови жирафу допомагає уникнути її скупчення у венах, розташованих уздовж шиї.

Крилатий важкоатлет





Тільце джмеля досить велике і ґрунтовне для того, щоб його утримували в повітрі невеликі відносно тіла крила. І не просто утримували, а ще й дозволяли долати солідні відстані.

Але пухнаста комаха попрала закони аеродинаміки досить простим способом. У польоті джмелячі крила згинаються, формуючи міні-вихори. Вони й дозволяють запилювачам не тільки летіти, але чудово почуватися в польоті.

Енергійна пружина



Кенгуру за один стрибок долають відстань 10 метрів. А в стані стрибкової активності сумчасті можуть перебувати по кілька годин без перерви. Але щоб поповнювати енергетичні витрати, тваринам треба в рази більше енергії та, відповідно, їжі. А схильністю до повноти кенгуру ніколи не вирізнялися.

Основна частина енергії для стрибка запасається в спеціальних сухожиллях задніх лап. А ще легко та невимушено відштовхувати тушку від землі кенгуру допомагають компенсаторні рухи голови та хвоста.

Пташка-невелика



Колібрі - птах-парадокс. Адже всього за секунду вона переміщається на відстань, що у 380 разів перевищує довжину її тіла. Для цього їй за ту саму секунду доводиться змахнути крильцями 80 разів. А з урахуванням спекотного клімату, в якому живуть птахи, і щільно прилеглих пір'я тепло, що виробляється, не йде в простір. І колібрі мають буквально згоряти під час польоту.

Але цього не відбувається, адже птахи, як виявилось, мають добре замасковані ділянки для відведення тепла. Вони знаходяться в області очей, крил, лапок та живота. Виявити спеціальні зони допомогла зйомка інфрачервоних відеокамер. Температура цих ділянок приблизно на 8 градусів вища за температуру повітря. І, що примітно, малюк сам вибирає, які зони і з якою інтенсивністю використовуватиме відведення надлишків тепла.

Вижили



Як тільки люди не знущалися з цих крихітних безхребетних. Тихохідки побували у космосі, вакуумі і не лише. Стійко перенесли нагрівання, тиск, випромінювання та інші поневіряння і не тільки вижили, а й дали життєздатне потомство, здатне до розмноження.

А чому? А все завдяки анабіозу, в який тихохідки впадають, потрапивши до екстремальних умов. Метаболізм сходить нанівець, а води в тканинах залишається трохи більше 1%. Організм переносить такі умови завдяки спеціальним білкам та цукром, які захищають ДНК тихоходок, не даючи загрози дістатися до дорогоцінних генів.