Таємниця найпохмурішого тунелю у світі, де люди постійно чують жіночі крики (6 фото)

Тунелі – це такі місця, де завжди є місце для загадки. Здається, що їх холодне застояне повітря до країв наповнює своїх відвідувачів похмурою чарівністю, навіваючи думки про моторошні таємниці, які зберігає вищерблена кам'яна кладка стін, підлоги та стелі.





Вхід в "Тунель, що кричить" з боку Уорнер-роуд

До того ж, складно знайти більш підходяще місце для пошуку паранормальних явищ, ніж відокремлений тунель, по якому струмує брудний струмок, що шепоче щось невідомою нам мовою.

Якщо ви ще не здогадалися, то в цій статті мова піде про відомий тунель, який бере свій початок від тупикової канадської вулиці Уорнер-роуд. Якщо поглянути на карту, то можна побачити, що вона знаходиться менш ніж за 10 кілометрів на північний захід від Ніагарського водоспаду.

До речі, ви навіть можете подивитись на нього зсередини (посилання на Google Maps). Збоку здається, що це простий тунель, прокладений під залізничними коліями, який є руслом для безіменного струмка і переходом для випадкових пішоходів, які бажають безпечно перетнути залізницю.

Але насправді цей тунель зберігає в собі страшну таємницю, про яку місцеві жителі бояться навіть розповідати. Якраз про неї я й збираюся вам розповісти.

Крик у ночі

Варто відразу сказати, що не всі вірять у правдивість цієї історії, оскільки достовірних джерел про неї не так багато, як того хотілося б. З цих причин багато хто вважає її за міську легенду. Так чи інакше – ось вона…

Літнього вечора 1922 року 19-річна мешканка Орчард Парку, Ганна Грін, поверталася зі своєї роботи в селі Квінстон. Того дня вона затрималася і, бажаючи скоротити шлях, пішла Уорнер-Роуд і завернула в підземний тунель.



Зразковий маршрут, яким могла рухатися Ганна Грін

З моменту його спорудження (1900-го) пройшло трохи більше 20 років, але про нього вже тоді ходили моторошні чутки. Наприклад, деякі жінки запевняли, що постійно чують у ньому плач і скрегіт металу об камінь.

Ганна була не з полохливих дівчат, тому часто ходила цією дорогою. Адже так її шлях становив не 13 кілометрів, а всього 9. Цю відстань вона зазвичай долала за 2 години. Тому коли через 3 години дівчина так і не прийшла додому, її мати почала хвилюватися.

На ранок стало зрозуміло, що з Ганною щось трапилося, тому на її пошуки вирушив вітчим дівчини та брати. Насамперед вони вирішили перевірити найкоротший шлях, що йде через тунель.





"Тунель, що кричить"

Коли вони наблизилися до нього в сутінках, то почули, як звідти долинає жалібний крик. Чоловіки кинулися на голос, але тільки-но вони вбігли в тунель, як їх обдало хвилею крижаного повітря, від якого в них похололо всередині, а вогонь у лампі згас.

Як би вони не намагалися запалити лампу, вони нічого не виходили. У тунелі стояла абсолютна темрява, і нічого не було видно. Навіть промені сонця, що визирнули, здавалося, не могли проникнути крізь імлу, що застилала вхід у тунель. Чоловікам довелося йти навпомацки. Приблизно на середині шляху вони знайшли її. Анна Грін, схоже, була мертва вже кілька годин.

Розслідування так і не змогло встановити причину смерті дівчини, адже на ній не було знайдено жодних травм або слідів. Тому трагедію визнали нещасним випадком та не стали шукати злочинця.

Щоправда, деякі з мешканців Орчарда Парку підозрювали у вбивстві вітчима Ганни. Її біологічний батько помер, коли дівчинці було 5 років. Ходили чутки, що вітчим був небайдужий до своєї падчериці, але та відкидала його натяки та залицяння. Зважаючи на те, що він працював на залізниці і добре знав місцевість, це цілком міг бути він.



Єдиний свідок, який пройшов тунелем приблизно за 15 хвилин до Ганни, розповів, що вже, наближаючись до виходу, почув позаду якийсь крик. За його словами, він не був схожий на людський голос, тому чоловік подумав на тварину і пішов далі.

Через якийсь час місцеві жителі стали помічати, що в цьому тунелі трапляються дивні речі. Наприклад, якщо запалити сірник і почекати кілька секунд, його погасить порив холодного вітру, а потім пролунає жахливий крик, схожий на передсмертний хрип...

З того часу минуло вже 100 років, але нікому так і не вдалося з'ясувати, що ж сталося з Анною Грін. Що то був за крик? Її вбили якимось хитромудрим способом? Вона так злякалася, що в неї стався серцевий напад? Чи в цій смерті справді замішано щось паранормальне?

Історія тунелю

Спочатку тунель був побудований як дренаж для води, що стікає із залізничних шляхів і струмка. Щоб він був зручнішим, і ним міг проїхати навіть вантажний автомобіль, його побудували висотою 4,9 метра.



Дівчина поряд з "Тунелем, що кричить"

Як я вже писав, тунель був збудований у 1900 році. Його довжина складає близько 38 метрів. У всьому іншому - це такий самий тунель, як і десятки інших, розкиданих по всій Канаді. Якби не ця історія з вбивством і вогнем, що постійно загасав у ньому, тунель навряд чи викликав би чийсь інтерес.

Неважко здогадатися, що пізніше до історії стали додаватися розповіді про привиди, дивні відчуття і незрозумілі явища, що відбуваються щоразу, коли хтось ризикне пройти через тунель.

- Я чула там гучні крики і відчула присутність чогось холодного, що огорнув мене холодним вітром, що повільно проникає під шкіру, - написала одна з користувачів соцмереж після відвідування тунелю. - Щоразу, коли я запалювала сірник, вона тут же гасла... Після цього було чутно сонне зітхання, яке скидалося на хрип.

Хто гасить сірник?

Ця історія досить популярна у країнах, оскільки тиражується вже багато років у Канаді, а й у інших країнах. Багато хто з тих, хто чув про цей тунель, звичайно ж, запитують: через що гасне сірник?

Найімовірніше, це пов'язано з нетиповими вітровими потоками, що є тільки в цьому тунелі. Бо, як запевняють очевидці, в інших подібних тунелях сірники не гаснуть.



Кадр із фільму "Мертва зона" (1983)

Що стосується криків ... це може бути вітер, шум поїзда або луна від Ніагарського водоспаду, що відбивається місцевістю. Не можна виключати й силу уяви, яка може і вухання сови сприйняти як жіночий крик.

До речі, популярність тунелю, що кричить, така велика, що він з'являвся в декількох відомих фільмах. Сцени, зняті в ньому, набувають відтінку таємниці та надприродного магнетизму, чим дуже вдало скористався Девід Кроненберг, знявши там кілька сцен для фільму "Мертва зона", сценарій якого заснований на відомій однойменній книзі Стівена Кінга.

А тепер питання до вас, чи ви наважилися б відвідати цей тунель і запалити в ньому сірник?