Виявляється, пустелі можуть приховувати під собою моря. 
Піщані пустелі – величезні посушливі території. Що таїться під товщею піску? Китайські вчені кажуть, що пустелі можуть ховати під собою моря. Такого висновку вони дійшли, виявивши під посушливим регіоном Такла-Макан колосальну кількість води.
Океан під пустелею
Назва пустелі Такла-Макан перекладається як покинуте або покинуте місце. Це одна з найбільших пустель світу: її площа складає 337 000 км. Розкинулась вона біля Китаю. Через сильну посушливість і глибоке залягання підземних вод рослинності в Такла-Макан практично немає. Лише дві річки протікають через пустелю, інші, потрапляючи до неї, вичерпуються. 
Через діяльність людей вміст вуглекислого газу шарах атмосфери постійно зростає. Як відомо, частина його поглинають ліси та океани, а близько 40% залишається у повітрі. До речі, деякі вчені вважають, що зелені насадження не здатні втягувати надто велику кількість діоксиду вуглецю, а отже, десь на нашій планеті «заховані» великі запаси цього газу.
Геологи вирішили вивчити склад повітря над пустелею. Взявши проби та проаналізувавши їх, вони були дуже здивовані. Виявилося, що повітря над посушливим регіоном чисте. Але якщо в Такла-Макані практично немає рослинності, що тоді поглинає вуглекислий газ? Над іншими аналогічними безводними та безлісими територіями спостерігається високий рівень діоксиду вуглецю. 
Професор Лі Янь із Китайської академії наук разом із колегами десять років намагалися розгадати, куди над пустелею зникає вуглекислий газ. Усі виміри та датчики регулярно показували його відсутність над Такла-Маканом. Тоді вчені вирішили вивчити пісок: раптом він має якісь незвичайні властивості. На превеликий подив фахівці виявили в ньому вміст лугу, який поглинає діоксид вуглецю.
На цьому відкритті геологи не зупинились. Незабаром було організовано кілька експедицій у різні частини пустелі, де вчені за допомогою спеціального обладнання зробили паркани ґрунту з глибин Такла-Макан. У видобутих зразках було виявлено воду. Це дозволило вченим зробити припущення, що під пустелею на глибині залягають каверни, заповнені рідиною. Наступні зондування підтвердили цю гіпотезу. Під Такла-Макан справді хлюпається ціле море, яке й очищає небо над пустелею від вуглекислого газу.
«Ще ніколи люди не наважувалися уявити таку кількість води під піском. Можливо, наше дослідження допоможе змінити уявлення про пустелі» — каже професор Лі Янь 
Вчені припустили, що вода з опадів, що рідко випадають над пустелею, з льодовиків навколишніх гір, з річок, що впадають у Такла-Макан, протягом довгих років просочувалася в каверни. Можливо, на накопичення такої кількості рідини пішли тисячі років. У міру своєї «подорожі» вода вимивала із ґрунту солі, доставляючи їх у море під пустелею. Коли рідини під Такла-Макан накопичилося багато, вона почала поглинати вуглекислий газ із повітря над посушливим регіоном.
Бомба уповільненої дії
Проте вчені дещо стурбовані таким відкриттям. Кількість діоксиду вуглецю в підземному морі, що міститься, може бути занадто велика, адже він немов консервується під пустелею. Якщо вода знайде вихід на поверхню, це може призвести до екологічних проблем і не тільки. Сам собою вуглекислий газ не небезпечний, але його великі концентрації можуть впливати на самопочуття та здоров'я людей.
0 коментарів
