Герої фільмів, які вирішили взяти правосуддя до своїх рук (13 фото)

Добірка фільмів, де герої через бездіяльність закону чи з якихось інших причин взяли правосуддя до своїх рук і почали мстити. Додайте свої варіанти у коментарі.





Якщо суд та поліція не карають злочинців, то зброю до рук беруть жертви. Кіно про народних месників завжди спірне — з одного боку, глядачі співчувають тим, кого образили, з іншого — де межа між злочином і помстою?

«Законослухняний громадянин» (2009)

Що має статися, щоб законослухняний громадянин і зразковий сім'янин став холоднокровним убивцею? Логічно та незатягнуто фільм відповідає на це питання. Весь фільм глядач задається питанням, що він зробив би на місці головного героя — і навіть до кінця картини розгублено дивується: хто правий?



Звичайне пограбування обертається жорстоким зґвалтуванням та вбивством, коли до будинку до Клайда Шелтона (Джерард Батлер) вламуються злочинці. На очах батька сім'ї вони знущаються з його дружини та доньки. Поранений ножем, він нічим не може допомогти сім'ї. Незважаючи на те, що вбивць швидко знаходять, для серйозного покарання доказів їхньої провини виявляється недостатньо.

Нік Райс (Джеймі Фокс), побоюючись програти справу, йде на угоду з одним із злочинців, щоб він свідчив проти напарника. Натомість той отримує невеликий термін і виходить на волю. Шелтон не згоден, але розуміє, що законним шляхом він більше нічого не досягне. Тоді він вирішує покарати не лише всіх, хто причетний до справи, а й принагідно тих представників закону, які заплющують очі на несправедливість.

Факт: спочатку планувалося, що Батлер гратиме Райса, а Фокс - Шелтона. Батлер – юрист за освітою – як ніхто інший підходив на роль помічника прокурора. Але, згідно з однією з версій, Фокс просто запропонував Батлер помінятися ролями, і той погодився.

«Гра на виживання» (2012)

Фільм "Гра на виживання" - абсолютно студійний проект. Режисер Ейтор Далія зізнавався, що йому не дали брати участь на жодному етапі підготовки. Він навіть не бачив акторів на пробах. Якоїсь миті Далія вже хотів вирізати своє ім'я з титрів, але ближче до кінця знімального процесу передумав.





Джилліан (Аманда Сейфрід) ніхто не вірить, але вона каже правду. Якось уночі до її будинку вліз маніяк і викрав її. Він посадив дівчину в глибоку яму у величезному парку у Портленді, на дні якої Джилліан знайшла останки попередньої жертви вбивці. Озброївшись людською кісткою, дівчина змогла поранити кривдника та втекти. Проте поліція їй не вірить.

Правоохоронці не можуть знайти ні яму в парку, ні маніяка, ні докази злочину. Справа посилюється тим, що дівчина справді провела деякий час у психіатричній клініці після смерті батьків. Поліція робить висновок, що їй це тільки здалося. Незабаром пропадає молодша сестра Джилліан. На заяву детективи не реагують, і дівчині доводиться самій шукати злочинця, щоби повернути сестру.

Факт: автори зосередилися на тому, як поліцейські ставляться до слів тих, хто колись мав проблеми з психічним здоров'ям. Сюжет ще раз підтверджує, що недовіра законних представників до жертв породжує лише нові злочини.

«Сплячі» (1996)

Фільм «Сплячі» було знято за однойменною книгою Лоренцо Каркатерри. Пізніше автор зізнався, що події, описані у романі, насправді відбулися з ним. Проте журналісти не змогли знайти цьому жодного підтвердження.

На всі запитання письменник відповідав, що замінив усі імена, дати та назви. На боці Каркатерри виступив режисер, продюсер та автор сценарію фільму Баррі Левінсон. Він неодноразово говорив, що вірить письменнику, надто реалістично виглядає вся історія. А також Левінсон був упевнений, що ніхто не вплутуватиме своє ім'я в таку страшну історію заради популярності чи грошової вигоди.



Четверо нью-йоркських друзів, пов'язаних з важким дитинством, відпочивають у пабі. Несподівано вони дізнаються у місцевому охоронці старого кривдника Шона Нокса (Кевін Бейкон). Багато років тому через трагічну випадковість з вини хлопчиків загинула людина. Як покарання дітей було відправлено у виправну колонію. У той час наглядачем там працював Нокс, який разом із колегами знущався з хлопчиків.

Друзі згадують страшне минуле, сповнене насильства, зокрема й сексуального, з боку садистів-охоронців — і на очах у свідків убивають Нокса. Хоча й очевидно, що це торжество справедливості, з погляду закону — це звичайне вбивство, за яке хтось має покарати.

Факт: творцям вдалося зібрати у фільмі дивовижну кількість зірок - крім Бейкона, в картині знялися Роберт Де Ніро, Дастін Хоффман, Бред Пітт, Біллі Крудап, Мінні Драйвер. Роль Бейкона мала на увазі зйомки з дітьми-акторами, його персонаж був настільки огидним, що партнерам по майданчику було вкрай складно спілкуватися з ним навіть за камерою.

«Ворошиловський стрілець» (1999)

В основі драми «Ворошиловський стрілець» лежить повість Віктора Проніна «Жінка за середами». Автор використав для книги реальну історію Дмитра Данилова, дівчину якого, доки він був у армії, зґвалтували хулігани. Кохана не витримала ганьби і наклала на себе руки, тоді як міліція не поспішала з розслідуванням.

Повернувшись із армії, Данилов вирішив влаштувати самосуд. Але оскільки він не знав особистості злочинців, молодик блукав кримінальними районами Москви і бив хуліганів, особливо тих, хто чіплявся до жінок. Перш ніж його зловили, він встиг убити двох і покалічити ще кількох. Незважаючи на те, що родичі вбитих та постраждалих просили для нього довічний термін, Данилова було засуджено на 15 років.



Канва фільму перегукується з реальними подіями — тільки сюжет побудований на дідусеві та внучці, яку заради забави зґвалтували троє представників місцевої золотої молоді. Дівчина повідомляє міліцію, але один із затриманих — син полковника, тому справу швидко закривають, а хуліганів відпускають на волю.

Зламана дівчина закривається в собі. Тоді її дідусь Іван Афонін (Михайло Ульянов) вирішує помститися кривдникам. Ветеран війни продає будинок у селі та купує снайперську гвинтівку.

Факт: фільм викликав суперечливі відгуки. Режисера «Ворошилівського стрільця» Станіслава Говорухіна звинуватили у виправданні та романтизації самосуду. А глядачі полюбили старого Афоніна і завалювали актора Ульянова мішками листів із освідченням у коханні та повазі вчинку його героя.

«Леденець» (2005)

Ідея фільму «Крижинка» належить продюсеру Девіду Хіггінсу. Одного разу він побачив історію про японських школярок, які заманювали літніх бізнесменів, які мають слабкість до підлітків, нападали і грабували їх. Хіггінс вирішив розвинути сюжет і найняв Брайана Нельсона для написання сценарію.



"Незнайомцям не слід розмовляти з маленькими дівчатками" - так звучить двозначний промо-слоган трилера. 14-річна Хейлі (Еллен Пейдж) знайомиться у мережі з 32-річним Джеффом (Патрік Вілсон). Віртуальне спілкування переростає у реальне. З кафе парочка їде додому до Джефа, але вечір перестає бути важким, коли з'ясовується, що Хейлі розуміє, з ким має справу. У дівчини є план — вона мститиме педофілу.

Переживання за юну, безневинну дівчинку, яка ось-ось стане черговою жертвою збоченця, змінюються відчуттями жаху від того, що відбувається. Автори фільму винахідливо грають на нервах публіки, натякаючи на те, що цілком можливо Хейлі помиляється, і Джефф — її безневинна жертва.

Факт: за сюжетом фільму актор Пітер Вілсон у сцені на даху кричить: Ти не можеш мене застрелити. Після чергового дубля сусіди викликали поліцію, вирішивши, що на їхніх очах реально стається злочин.

«Відважна» (2007)

Джоді Фостер погодилася на головну роль у фільмі «Відважна», коли дізналася, що її персонаж буде не типовою жертвою злочинців, а перетвориться на жінку, яка взяла життя у свої руки. Актриса сама внесла кілька доповнень до сценарію, щоб краще передати публіці, що для героїні означало вільно та безпечно гуляти вулицями. Так її персонаж із журналіста перетворився на радіоведучу, яка подорожує Нью-Йорком, «збираючи» історії улюбленого міста.



На що здатна жінка, котру троє хуліганів позбавляють усього, що їй було дорого? Правильна відповідь: на помсту. Коли закон не поспішає карати злочинців, за зброю береться жертва. Еріка (Джоді Фостер) – успішна сучасна жінка. Вона працює на радіо і збирається заміж за Девіда (Невін Ендрюс).

Чергова прогулянка із собакою закінчується трагічно — хулігани до смерті б'ють нареченого Еріки, а сама вона потрапляє до лікарні. Виписавшись зі шпиталю, вона розуміє, що життя вже ніколи не буде колишнім. Вона втратила все і тепер навіть боїться гуляти по колись улюбленому місту. Надати хоробрості Еріке може пістолет, який вона терміново купує на чорному ринку. Зброя в руці робить героїню настільки відважною, що тепер вона готова помститися злочинцям.

Факт: фільм було прийнято неоднозначно – з одного боку Джоді Фостер була номінована на «Золотий глобус», з іншого – критики писали, що картина виправдовує насильство. Роль Еріки стала однією з найоплачуваніших у кар'єрі Фостер: актрисі заплатили 15 мільйонів доларів. Однак у прокаті фільм провалився, не відбивши навіть бюджет 70 мільйонів.

«Десять негріт» (1987)

Екранізацій одного з найвідоміших детективів Агати Крісті багато, патріотично зупинимося на радянській. Тим більше, що вона вважається однією з найточніших версій роману. Зйомки картини проходили у Криму. Особняком, де розгорнулися події, стало знамените «Ластівчине гніздо». Завдяки мистецтву операторів Аврорина скеля перетворилася на острів.



На запрошення містера Оуена до його будинку прибуває вісім незнайомців. В особняку на них уже чекає прислуга — подружня пара. Першу ж спільну вечерю затьмарює заведена платівка, на якій замість музики якась людина звинувачує кожного, хто присутній у злочині.

Усіх їх об'єднує як порушення закону, а й те, що їм усім вдалося уникнути покарання. Очевидно, що хтось бере правосуддя до своїх рук і карає кожного з них по черзі. Завдяки кольору, атмосфері та музиці фільму Станіслава Говорухіна вдається тримати глядача у напрузі, навіть коли на екрані йде звичайний діалог між персонажами.

Факт: радянський трилер, знятий напередодні перебудови, не міг обійтися без любовних сцен. На розчарування авторів фільму, в романі Агата Крісті нічого такого не прописала. Тому, незважаючи на звання точної екранізації, режисер самовільно вніс у сюжет нову лінію, привівши вночі Віру Клейтрон (Тетяна Друбич) до спальні Пилипа Ломбарда (Олександр Кайдановський). Сама письменниця теж одного разу змінила свою книгу, коли адаптувала її для сцени — авторка зберегла життя цим же двом персонажам.

«Смерть та дівчина» (1994)

Оповідання у фільмі «Смерть і дівчина» ведеться у неназваній американській країні, де тільки недавно упав диктаторський режим. За деякими припущеннями, це Чилі. Непрямим підтвердженням стало те, що автор сценарію Аріель Дорфман – чилієць. Крім того, у картині можна побачити постер чилійського поета і майорить національна валюта — песо.



В основі сюжету – випадкова зустріч, яка пожвавлює трагічні спогади. Домогосподарка та дружина успішного адвоката Пауліна (Сігурні Уівер) дізнається у своєму сусіді, докторі Роберто Міранда (Бен Кінгслі), ґвалтівнику, який за часів фашистського режиму знущався з неї. Тільки довести Пауліна нічого не може, бо злочинець завбачливо одягав їй маску на очі.

Жінка впізнала ґвалтівника за голосом, улюбленими виразами та запахом. Пауліна впевнена, що перед нею її мучитель. Але закон нічим не допоможе, тому вона вирішує сама вибити з лікаря зізнання про вчинене. Їй готовий допомагати навіть чоловік. Головне, щоб Пауліна не помилилась.

Факт: незважаючи на зірковий каст і режисера Романа Поланскі, фільм у прокаті провалився — за бюджету 12 мільйонів доларів він зібрав трохи більше 3 мільйонів. Проте критики високо оцінили талановиту гру акторів, які не були першим вибором режисера: сам він хотів, щоб у картині знялися Джек Ніколсон та Анжеліка Х'юстон.

"Смерть і дівчина" - це назва композиції Шуберта, платівку якого ставив злочинець, який знущався з своєї жертви.

«Час вбивати» (1996)

Трилер «Час вбивати» знято за однойменною книгою Джона Гришема. Роман став дебютним для автора та був навіяний реальними подіями. Юрист за освітою, Гришем одного разу був присутній під час свідчень 12-річної жертви зґвалтування. На дівчинку та її старшу сестру напали двоє чоловіків.

Письменник був уражений трагічним оповіданням, і це надихнуло його написання роману. Щоправда, насправді жертви нападу були білого кольору шкіри, які кривдники — з темного. У книзі Гришем зробив усе навпаки.



Тоня Хейлі — дівчинка, яка зазнала жорстокого нападу з боку двох чоловіків. Злочинці її б'ють, гвалтують і намагаються вбити. Дівчинка виживає, а ґвалтівників ловить поліція. Здавалося б, очевидно, але за законами штату за зґвалтування не передбачено страту. Справа посилюється тим, що жертва — афроамериканка, а її мучителі — білі.

На суді адвокат постраждалої сторони Джейк Брігенс (Меттью Макконахі) говорить батькові жертви Карлу Лі Хейлі (Семюел Л. Джексон), що злочинці можуть виплутатися зі справи та вийти на волю. Розуміючи, що законним шляхом ґвалтівників не покарати, батько дівчинки вбиває їх. Тепер присяжним належить винести вирок Хейлі, якому загрожує страта.

Факт: незважаючи на хороший прокат (фільм зібрав 152 мільйони доларів при бюджеті 40 мільйонів), картину багато хто засудив. Особливо авторам стрічки дісталося від французьких правозахисників – вони розгромили фільм навіть за натяк на те, що комусь надано право вбивати.

«Судна ніч» (2013)

Ідея "Судної ночі" (оригінальна назва - "Чистка") належить Джеймсу Демонако. Він виступив як режисера перших трьох частин трилера. В одному з інтерв'ю Демонако зізнався, що одним із джерел натхнення став японський фільм «Королівська битва».

Але основну роль у створенні фільму відіграла його дружина. Якось подружжя мало не загинуло з вини п'яного водія, який вчинив аварію на автостраді. Коли Демонако зрозумів, що винуватець навіть не переживає через те, що сталося, він кинувся на нього з кулаками. Втрутитись довелося поліції. Трохи пізніше дружина режисера сказала, що було б добре, якби кожен мав законне право на одне вбивство на рік. "Мила" жінка зародила в голові автора ідею майбутнього фільму.



На дворі 2022 рік, до влади в США прийшла тоталітарна партія, яка має дуже специфічний спосіб боротьби зі злочинністю і безробіттям — щорічно уряд оголошує ніч, коли дозволено чинити будь-які злочини. Протягом кількох годин мешканці країни надано самі собі — жодні служби порятунку не працюють.

Джеймс Сендін (Ітан Хоук) із сім'єю проживають у багатому районі і впевнені, що «судна ніч» їх не торкнеться. Але не цього разу. До їхнього будинку потрапляє випадковий незнайомець, за яким приходять «чистильники» товариства. Сім'я Сендін виявляється втягнутою в те, що відбувається, але з'ясовується, що й самі вони стали мішенню для незадоволених сусідів.

Факт: малобюджетний трилер навряд чи міг розраховувати на зіркові імена у складі. Тільки з дружби у фільмі погодився знятись Ітан Хоук. Акторові заплатили за роботу всього 3 тисячі доларів і обіцяли відсоток від зборів, який тоді здавався дуже примарним. «Судна ніч» більш ніж окупилася у прокаті — за бюджету у 3 мільйони доларів фільм заробив майже 90. Відразу було вирішено знімати продовження. На даний момент вже вийшло чотири фільми, а в липні 2021-го планується п'ятий - "Судна ніч назавжди".

"Губна помада" (1976)

Для 1970-х років тема трилера «Губна помада» була цілком ризикованою. Фільм порушував тему не лише реваншу, а й ставлення до жінок, які заробляють на своїй зовнішності: фотомоделі, манекенниці. Для суспільства ці професії асоціювалися із проституцією.



Кріс МакКормік (Марго Хемінгуей) — успішна фотомодель, чиїми плакатами з рекламою губної помади обклеєне все місто. Має десятки шанувальників. Серед них — учитель музики її молодшої сестри Кеті (Меріел Хемінгуей), Гордон Стюарт (Кріс Сарандон). Він у добрих стосунках із сестрами МакКормік і вхожий до них у будинок.

В один такий візит він намагається спокусити Кріс, але вона йому відмовляє чим викликає агресію. Стюарт ґвалтує дівчину, а на суді заявляє, що вона сама хотіла близькості і все було за згодою. Слово вчителя проти слова манекенниці - суд звільняє ґвалтівника. Кріс зламано. Вона кидає роботу і вже планує переїхати, але дізнається, що Стюарт зґвалтував і її молодшу сестру. Більше не сподіваючись закону, дівчина береться за зброю.

Факт: фільм став дебютною роботою для сестер Хемінгуей – онучок відомого письменника. Старша, Марго, до зйомок працювала моделлю. Вона перша, хто в цій сфері зміг укласти мільйонний контракт на рекламу. Але кар'єра була недовгою: у 1996 році вона, як і знаменитий дідусь, наклала на себе руки.

У світі, де панують хтиві педофіли, за справедливість відповідають сироти. До дитячого будинку на дорогих машинах прибуває група багатіїв, серед яких депутати Держдуми. Вони приїхали розважатися із дітьми. Дорослі «закривають» очі на те, що відбувається, і відвертаються. Від насильства сиріт рятують вихованці іншого дитячого будинку, які жорстоко розправляються з муками.

Широкому загалу стає відомо, що в місті орудує банда «Діточки», яка мститься дорослим, чиї злочини не карає закон. Якщо у фільмі дії сиріт явно викликають симпатію з боку оточуючих, то у глядача з'являється дуже двояке почуття — страшно уявити, що ці діточки будуть вирішувати, чиї дії заслуговують на кару, а кому вони дозволять жити.

Факт: фільм викликав неоднозначну реакцію та не був випущений у широкий прокат. Критики звинуватили автора у виправданні і навіть певною мірою у героїзації вчинків дітей. Преса писала про односторонність подачі ідеї та невиразність головних героїв.