Євнухи - охоронці царського гарему. Люди, які мали безмежну довіру володаря, але заплатили за це, мабуть, найвищу ціну. 
Кадр із серіалу "Чудовий вік"
Про євнухів рідко згадують ЗМІ, їх звершення часто залишаються за кадром світової історії, а ситне життя за гарему рідко викликає заздрість у чоловіків.
Але чи така нещасна була доля євнухів? Чи могли такі чоловіки відчувати інтерес до протилежної статі? Звідки бралися євнухи та скільки вони коштували?
"Безпечні" чоловіки
Євнухи з'явилися разом із першими цивілізаціями. Явище було поширене у Стародавній Індії, Єгипті та Межиріччя.
Спочатку євнухами ставали військовополонені. З ХІХ століття до н.е. ассірійські правителі стали створювати з євнухів палацову варту, ставити їх намісниками завойованих територій і навіть посилати на війну як полководці.
Розрахунок був простий. Євнухи не могли залишити потомство, а отже, вони не були зацікавлені у казнокрадстві та повстанні, щоб передати владу та майно синам.
Один із перських євнухів на ім'я Багой, за наказом Артаксеркса III, у 350 році до н.е. завоював Єгипет, а після смерті царя фактично очолював імперію, опікуючи малолітнього спадкоємця.
З цього моменту каста євнухів виявилася поважною. Ці чоловіки мали перевагу в побудові кар'єри, часто мали більше влади і банально довше жили.
Євнухи як товар
Євнухи, як явище, існували як на Сході, а й у Заході. Саме слово «євнух» грецького походження і дослівно перекладається як «охоронець ложа». 
У період Римської імперії практика кастрації людей була законодавчо заборонена і спричиняла смертну кару для лікарів, які вирішили провести таку операцію.
Проте закон не обмежував закордонних медиків. Тож євнухи стали важливою статтею експорту варварських країн. Потрібно сказати, такі чоловіки цінувалися також високо, як гарні наложниці і нерідко посилалися імператорам як подарунок.
Для порівняння, у VI столітті у Візантії хлопчики євнухи коштували 30 золотих солідів, підлітки — 50. Якщо людина володіла грамотою чи якимось мистецтвом, то ціна зростала до 100 солідів. У цей час звичайний дорослий трудовий раб оцінювався в 20 солідів.
Цікаво, що згідно з візантійським письменником Прокопієм Кесарійським, головним постачальником євнухів до Константинополя були народи Кавказу.
Роль євнухів у історії
Євнухи, мабуть, єдині люди у палаці, яким царі по-справжньому довіряли. 
Скопці не тільки берегли гарем, а й обслуговували імператора, зберігали ключі від палацових будівель, у тому числі в'язниці та входили до особистої варти.
Починаючи з Пізньої Античності як на Заході, так і на Сході, євнухи отримали можливість обіймати будь-яку державну посаду.
В 783 візантійський полководець-євнух Ставракія організував переможний похід на племена склавінів. Щоправда, його призначення на посаду стратега викликало обурення в армії і спровокувало зраду вірменського полководця Тацата.
Найкраще доля склалася у китайського адмірала-євнуха Чжен Хе. У XIV столітті флотоводець організував сім морських експедицій Тихим і Індійським океаном, завоювавши славу національного героя.
Масове поширення євнухів було й у Середньовіччі. У мусульманських країнах євнухи берегли гарем. У Європі, в гонитві за чистоту плоті та відмови від тілесних бажань, євнухами ставали священики.
При цьому всупереч поширеній думці євнухи зберігали інтерес до жінок.
0 коментарів
