Другою за значимістю та популярністю пам'яткою Бразилії можна сміливо назвати карнавал. На першому місці, як ви знаєте, статуя Христа в Ріо-де-Жанейро, і тут без варіантів. Бразильські карнавали знамениті у всьому світі, і навряд чи хоч хтось засумнівається, що це одне з найбарвистіших і наймасштабніших видовищ, здатне вразити своїм розмахом навіть самого розпещеного мандрівника! 
Щороку, щоб побачити карнавал на власні очі, до Бразилії з'їжджаються мільйони туристів. У дні карнавалу випивається близько 60% річної норми алкоголю, а місцеві жителі насолоджуються законними вихідними, оскільки для них це не просто щорічне свято, а невід'ємна частина національної культури та духу! Яскраві ходи проходять у всіх містах країни, проте найвідоміші – у Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу, Салвадорі, Ресіфі та Форталезі. 
Витоки бразильського карнавалу за різними версіями сягають і ритуальних танців Чорної Африки, які були завезені до Бразилії разом з мільйонами чорних рабів і рабинь, і до язичницьких церемоній на честь давньоєгипетського бога Осіріса, і Римських Сатурналій. 
Проте справжнім попередником бразильського карнавалу вважається португальське свято «ентрудо», яке традиційно відзначалося наприкінці зими перед Великим постом. Ентрудо був ознакою того, що весна вже не за горами, і був останньою можливістю для людей від душі повеселитися перед тривалим періодом утримання всіляких надмірностей. Під час святкування учасники поливали один одного водою, обсипали борошном, закидали тухлими яйцями та томатами, символічно демонструючи таким чином багатство та достаток. 
Першим повноцінним карнавалом називають грандіозні свята початку березня 1808 року, коли король Португалії Жуан VI приїхав до Бразилії, рятуючись від військ Наполеона. Урочистості супроводжувалися театральними виставами, феєрверками та костюмованими ходами, в яких брали участь королівські блазні та придворні. 
У народі свято отримало назву "Потішний день", під час якого могло статися все, що завгодно. Так прості люди дурили один одного усілякими способами: обливали водою, закидали один одного сирими яйцями, кукурудзою та квасолею. А дівчата... дівчата могли помочитися з балкона прямо на голови хлопців, які їм сподобалися, причому останні не ображалися — такий прояв уваги розцінювався як загравання. І, звичайно ж, гуляння завжди супроводжувалися піснями та танцями. 
А трохи згодом і італійські переселенці внесли в історію карнавалу свій внесок: вони привезли до Бразилії частинку казкових венеціанських карнавалів. 
Але, звичайно ж, з часом зміст свята, та й його суть за великим рахунком, дуже змінилися. Сьогодні карнавальні ходи включають в першу чергу змагання шкіл самби, а потім масові гуляння. А все тому, що запальна самба, що поєднує в собі елементи італійських, португальських та африканських танців, не менш популярна у країні, ніж, скажімо, футбол. 
Перша школа самби з'явилася в Ріо-де-Жанейро ще в 20-х роках минулого століття, а сьогодні шкіл у країні тисячі, і кожна має свою «родзинку», свій стиль. 
Найвідоміший, масштабніший, найкрасивіший і, чого вже там, сексуальний карнавал за традицією проходить у Ріо — саме в це місто прямують усі любителі прекрасного. Ні, звичайно ж, простіше карнавали можна побачити і в багатьох інших бразильських містах — скажімо, в Сальвадорі, Ресіфі та Форталезі. 
Проте жителі Ріо, каріокі, абсолютно щиро вважають, що головне дійство відбувається лише у місті Його Величності Карнавалу. Протягом чотирьох офіційних днів свята (а неофіційно країна святкує більше тижня) у Ріо настає час, коли місто повністю віддає себе у владу безмежних веселощів. 
Традиційно бразильський карнавал починається з офіційної частини, яка є урочистою передачею влади на час гулянь мером міста Ріо Королю карнавалу, обраному жителями. Після цього вулиці наповнюються людьми у фантастичних костюмах та головних уборах, усюди починає звучати музика. 
І, до речі, про музику. Спочатку як музичний супровід карнавалу використовувалися португальські народні пісні, і, лише через якийсь час і, ймовірно, слідуючи модним віянням, вони стали чергуватись з полькою та італійськими карнавальними ритмами. З 1870 до них додався ще й новий бразильський музичний стиль "maxixe". 
Ну а за музикою з'явилися і танці. Спершу це були так звані ранчо - змагання танцюристів, які за допомогою танцювальних рухів розповідали любовну історію. Саме від ранчо, як вважається, самба і взяла свій унікальний артистизм. А ось самі рухи прийшли з ритуальних африканських танців: так, наприклад, африканський обрядовий танець "семба" зовні був схожий на шалену тряску животом. І, до речі, спочатку самба була формою самовираження чорного населення. 
Надалі на африканські танці вплинули модні на той час полька і хабанера, та й сам танець став змінюватися згідно з віянням часу, поки нарешті не став головною складовою бразильського карнавалу. 
В 1916 спеціально для свята була написана перша самба, а в 1928, як я вже говорив вище, з'явилася і перша школа самби. В даний час цих шкіл у Бразилії вже безліч, і їх основним завданням є показати такий рівень самби і зробити таке шоу, щоб всі навколо буквально потрапляли від захоплення! І, звичайно ж, самба – це, перш за все, змагання за звання найкращої школи. 
Ізмаел Сілва з інструментами, які зробили революцію у самбі
Щороку карнавальна хода шкіл самби присвячена певній темі, відповідно до якої шиються костюми, готуються декорації, прикрашаються платформи. Крім того, хореографія та мелодія, з якими школа виступає на карнавалі, також готуються індивідуально. 
І все це для того, щоб найефективніше продефілювати по величезному Самбодрому, що вміщає до 700 000 глядачів! Як правило, процесія від однієї школи включає від 3 до 5 тисяч осіб, у тому числі і знаменитих артистів і спортсменів, які знають, що участь у карнавалі обов'язково додасть їм популярності. 
З 1984 року карнавальні процесії проходять спеціально відведеною для цієї мети алеєю, побудованою на авеніді Маркіза Сапукаї. Довжина цієї алеї 700 метрів, а ширина 13. Відкриває дійство карнавальний марш "Розправи крила", який спеціально для свята написав ще в 1899 році Шкінья Гонзаго. 
Проходження кожної зі шкіл самби займає близько півтори години, причому першою йде найтитулованіша. Також серед перших дефілюють кращі танцюристи та співробітники школи, а за ними йдуть тисячі танцюристів і сотні музикантів, серед яких, заплативши приблизно 600 доларів, може виявитися і будь-хто. 
На візках, поряд з алегоричними фігурами, у пір'ї, стразах та блискітках танцюють "destagues" - особливо виділені артисти. Біля них рухаються "пасистас" - напівоголені танцівниці. Усі вони розігрують власні сюжети, об'єднані спільною темою цього року. 
І, як я вже казав, бразильський карнавал — це насамперед змагання між школами самби. Тому їхні виступи мають підкорити не лише глядачів, а й суддівську колегію. Журі враховує все: музику, слова пісні, синхронність рухів, сюжет постановки. Оцінки зазвичай знижуються за "проріхи" в рядах танцюристів, недостатню експресію в танці або слабкий відгук глядачів. 
І, звичайно ж, судді оцінюють костюми...хоча...правильніше було б сказати... їхню відсутність. Оголяти різні частини тіла – негласний закон карнавалу в Ріо-де-Жанейро, проте повна нагота правилами все ж таки заборонена. Тому глядачі мають можливість повною мірою насолодитися нескінченними варіантами пікантних костюмів! 
До речі, глядацькі місця на Самбадромі зазвичай коштують від 250 доларів, крісла за столиком - від 450 доларів і вище, розміщення у VIP-ложах Самбадрому - від 1000 доларів. 
А для особливо заповзятливих завжди є можливість відвідати карнавал "не в сезон", тобто лише за 10 реалів (2 долари) побувати на репетиції ходи однієї зі шкіл самби. Так би мовити, дешево та сердито! 
0 коментарів
