Риби мають кілька вагомих причин для міграції. Це нагул, зимівля та бажання плодитися. 
У першому випадку лускаті прагнуть перебратися в угіддя з великою кількістю їжі. У другому, навпаки, спливають у місця, де мало їжі, мало ворогів і взагалі можна лежати на дні та витрачати мінімум енергії. Ну а в останньому випадку рибки обирають такі регіони, де їхні дітлахи зможуть і прогодуватися, і захистити свої плавці від зазіхань.
Більшість мігруючих рибок пливе з річок у моря чи навпаки. Таких риб називають прохідними. Вони або неймовірно відчайдушні істоти, готові тижнями йти проти течії, піднімаючись все вище і вище в річки, або лінивці, які просто віддаються течіям і скочуються в океан, насолоджуючись відпочинком та пейзажами у процесі. Типові представники трудяг — лососі, а ледарів — вугри. 
Але це єдиний варіант міграції. В океанах риби теж мігрують. Робити це вони можуть не лише з півночі на південь, та й з глибини на поверхню. Це називається вертикальна міграція, вона поширена у відкритих водах. 
Найчастіше вертикальна міграція риб відбувається через вертикальну міграцію планктону, який вибирається ближче до поверхні з настанням темряви.
Але жоден із способів міграції не був би можливим без тонко налаштованого інструментарію. Усередині кожної нормально функціонуючої рибки ховається біологічний годинник, на якому відзначено приблизний час початку міграції. Коли воно настає, тварини починають менше харчуватися та спати, але більше ворушитися. 
Коли рибка-таки вирушає у плавання, вона орієнтується, перш за все, на течії та нюх. З першим все зрозуміло: якщо риба рухається у озера чи моря, отже, їй треба йти за течією. А якщо піднімається до верхів'я, то проти. А ось із нюхом цікавіше. Водне середовище набагато краще підходить для поширення запахів, ніж повітряне. У річках вони можуть поширюватися на десятки кілометрів, адже запаху нікуди випаровуватися. Якщо рибка запам'ятає правильний аромат, вона завжди вийде на точку закінчення міграції. 
Але це в річках, а серед океану багато течій непостійні, а запахи швидко розчиняються в достатку води. При навігації морем риби дуже люблять покладатися на сушу. Рельєф дна та берега – відмінні орієнтири, за якими легко добиратися до річок чи прибережних регіонів. Ну а якщо доводиться вирушати у подорож прямо через океан, то рибам на допомогу приходять Сонце та магнітні поля. У цьому вони мало відрізняються від птахів. 
Карта міграції європейських та американських вугрів у Саргасовому морі. Якщо туди європейські вугрі добираються своїм ходом, то личинок назад виносить Гольфстрімом.
Завдяки всій високотехнологічній начинці риби здатні мігрувати на великі відстані. Амазонські соми щороку проходять шлях в 11 тисяч кілометрів, а європейські вугри допливають аж до Саргасового моря, що знаходиться біля берегів Північної Америки. 8 тисяч кілометрів, між іншим!
0 коментарів
