Педерус: Цей отруйний жук міг бути причиною страти єгипетської! Адже токсин діє з величезною затримкою (8 фото)

Багато вразливих безхребетних у процесі еволюції навчилися захищатися за допомогою накопичення в тканинах організму отрути. У більшості випадків тварини отримують хімічні речовини з їжею і просто вміло зберігають їх у тілі, щоб далі використовувати за призначенням. Але педеруси надійшли цікавіше! Ці хитрі жуки домовилися з бактеріями, і одноклітинні стали їхніми персональними баригами токсинів!





Педеруси - цілий рід комах. До нього входить понад 600 видів жуків, що мешкають по всьому світу і буквально під кожною купкою. Залежно від виду, комашок можна знайти в ґрунті, пометі, на рослинах і квітах, у гніздах птахів і комах, норах ссавців, у вас вдома... В цілому, жучки досить нешкідливі і навіть корисні — деякі з них переробляють органічні залишки, інші - поїдають шкідливих комах. Якби не одне «але» — отрута!



Самі собою педеруси неспроможні синтезувати токсини, — цю функцію у тому організмі виконують особливі бактерії. Такий дивний симбіоз комах та одноклітинних відбувся внаслідок горизонтального перенесення генів. Його суть полягає в тому, що один організм отримує спадкову інформацію не безпосередньо від батьків, а від зовсім іншої істоти, причому іноді взагалі іншого виду.





Так сталося і цього разу. Якось у далекого предка педерусів потрапили бактерії. Справа життєва: зазвичай сторонні мікроорганізми знищуються і виводяться. Але цього разу щось пішло не так: бактерія не просто залишилася в організмі, а й запозичила частину ДНК жуків. У результаті відбулася мутація, завдяки якій одноклітинні набули нової здатності виробляти отруту педерин. Так вони живуть у тілі педерусів, виробляючи токсин.



Хто перший ініціював такі взаємовигідні відносини – жуки чи бактерії, залишається загадкою. Власне, як і сама особистість одноклітинних. Вони вже настільки злилися з організмом педерусів, що вчені досі не змогли виростити жодної колонії цих бактерій поза тілом жуків, щоб вивчити їх індивідуальні якості.



Речовина надходить прямо в гемолімфу жуків (аналог нашої крові), але не завдає їм жодної шкоди. А ось у хижаків педерин раз і назавжди відбиває бажання поснідати комахами. Отруйна гемолімфа жуків легко просочується крізь зовнішні хітинові покриви комах: трохи торкнися — вже боляче.



На людей отрута жуків діє з невеликою відстрочкою, тому донедавна люди взагалі не пов'язували появу пухирів з маленькими буками. Адже досить просто ніяково змахнути або роздавити педеруса, щоб отрута потрапила на шкіру. Через 12-36 годин після першого контакту з отрутою з'являються ознаки педерусного дерматиту: роздратування, висип і пухирі - не смертельно, звичайно, але гоїться близько 2-х тижнів.

З людською неуважністю пов'язана низка випадків у всьому світі, коли спалахи невідомої епідемії виявлялися надмірним розмноженням популяції токсичних комах. Якось довелося евакуювати цілу спільноту аборигенів в Австралії, оскільки майже всі люди заразилися педерусним дерматитом.



Але найвідоміший випадок масового нападу жуків описали у... Біблії! Як шосте покарання виразками та наривами. Існує гіпотеза, що попередні «кари єгипетські», на зразок масового відмінка худоби, сприяли появі величезної кількості падали та розмноженню різних комах — улюбленого видобутку педерусів. Ця ситуація призвела до різкого зростання популяції отруйних жуків, з якими контактували єгиптяни.



Сьогодні ж, після детального дослідження комашок, вчені зробили несподівану заяву. Виявляється, деякі компоненти отрути педерусів можуть сповільнювати ріст ракових пухлин! Експерименти на мишах приносять великі надії: можливо, в майбутньому отруйні жучки стануть не стратою, а порятунком для мільйонів!