Пам'яті Бехтерєва: разючі розлади людської психіки (14 фото)

З дня смерті видатного психіатра Володимира Михайловича Бехтерєва минуло 95 років. Але праці вченого, який однаково блискуче знає такі напрями як фізіологія, неврологія, психологія і не тільки, не втрачають актуальності і в наші дні.

Небагато з життя вченого





Володимир Михайлович народився у селі Саралі, яке перейменували на його честь у Бехтерево. Він заснував психоневрологічний інститут у Петербурзі, де велася робота із системного вивчення людини.



Вчений виконав докладні описи деяких хвороб та підібрав способи їх лікування, а також розробив низку лікарських препаратів.





20 січня виповнюється 165 років від дня народження Бехтерьова. І вшанувати пам'ять вченого було б особливо символічно за допомогою аналізу незвичайних психічних розладів, на які здатний мозок людини.

Синдром Квазімодо



Офіційна назва недуги – дисморфофобія. Він проявляється патологічною увагою до надмірно переоціненого чи вигаданого дефекту зовнішності. Ті, хто страждають на синдром Квазімодо, названий на честь потворного горбуна – персонажа роману «Собор Паризької богоматері» Віктора Гюго, годинами простоюють перед дзеркалом, намагаючись знайти вигідні пози і способи маскування дефекту, відмовляються фотографуватися, особливо в групі. Такі люди відчувають складнощі в особистому житті через комплекси, некомфортно почуваються в суспільстві через думки, що всі дивляться тільки на них, обговорюють і сміються за спиною.

Це дуже поширена в сучасному суспільстві недуга через те, що культура жорстко нав'язує певні канони краси. І невідповідність їм у вразливих людей, особливо молодих, породжує безліч комплексів. Паралельно із синдромом у людини можуть розвиватися розлади харчової поведінки та нестримне прагнення робити собі пластичні операції.

Еротоманія



Виявляється нав'язливою ідеєю безмежного кохання, одержимості та прихильності з боку певної людини. Що не відповідає дійсності, оскільки об'єкт бажання може навіть не знати про існування свого нібито коханого чи коханої. Окремий напрямок – еротоманія Клерамбо проявляється переконанням у коханні з боку людини, яка займає набагато вищий соціальний стан. Впевненість у коханні підкріплюється вигаданою системою таємної мови, знаків, мови тіла, телепатії. У мистецтві цей синдром добре представлений у фільмах «Любить – не любить» та «Ілюзія кохання».

Синдром Аделі



Цей синдром названий на честь дочки Віктора Гюго Аделі, яка страждала нав'язливим станом у вигляді патологічної прихильності до англійського офіцера Альберта Пінсона. Дівчина переслідувала чоловіка, розповідала всім про заручини і прийдешнє одруження, засмутила його весілля. Батько, розуміючи страждання доньки та неадекватність її поведінки, помістив її у психіатричну лікарню, де та й прожила до кінця своїх днів. Трагічна життя дівчини було покладено основою фільму «Історія Аделі Г.». До списку психіатричних хвороб, що мають офіційне підтвердження, синдром не включений, але фахівці ставлять його в один ряд з алкогольною та наркотичною залежністю та ігроманією.

Синдром Капгра



Назву синдром отримав на честь психіатра Жозефа Капгра, який першим дав опис цього відхилення. Воно часто зустрічається у хворих на шизофренію і проявляється вірою в те, що або сам хворий, або хтось із його близьких замінений двійником. Після скоєння непристойних вчинків і навіть протиправних діянь людина стверджує, що це не він. У всі часи являло собою невичерпне джерело натхнення для творчості. Яскраво цю тему розглянуто у повісті Достоєвського «Двійник» і знятому за нею фільму.

Синдром Фреголі



Цей стан є попереднім синдромом навпаки. Тобто хворий твердо впевнений, що під маскою абсолютно незнайомої йому людини чи людей ховається хтось із близьких. Відхилення у поведінці отримало таку назву на честь італійського актора Леопольдо Фреголі, який віртуозно вмів змінювати свою зовнішність у процесі дії.

Почасти ця тема розглядається у фільмі Чарлі Кауфмана "Аномаліза". До речі, цей талановитий режисер у своїх роботах нерідко стосується теми психічних відхилень та невивчених можливостей людського мозку.

Криптомнезія



Це порушення проявляється проблемами з пам'яттю, що виражаються в нездатності людиною згадати, чи з нею відбувалася та чи інша подія, чи сам він написав книгу, чи просто прочитав чужий твір, вважаючи його своїм.

Для такого стану характерний так званий ефект жам'ю - стану, протилежного дежавю. Тобто добре відомі люди, місця, події видаються абсолютно незнайомими. Ця тема цікаво та повчально обіграна у фільмі Мішеля Гондрі «Наука сну».

Синдром Аліси в Країні чудес



Як відомо з назви, це відхилення пов'язані з героїнею однойменної казки Льюїса Керролла. Людина, що страждає ним, втрачає здатність порівнювати предмети з простором і один одним: не розуміє, далеко вони знаходяться один від одного або близько, великі це речі або маленькі. Найважча форма - неможливість правильно сприйняти та оцінити власне тіло. У хворого немає порушень у роботі органів зору чи інших почуттів, спотворення є результатом виключно порушень психіки.

Відкрив цей синдром американський психіатр Джон Тодд, та його друга назва у зарубіжній літературі – синдром Тодда. У нашій країні використовують термін аутометаморфопсія чи порушення схеми тіла.

Синдром нав'язливих станів



Наукова назва цього відхилення – обсесивно-компульсивний розлад. Воно проявляється неможливістю позбутися певних ритуалів та дій. Людині здається, що якщо вона їх не зробить, то станеться щось жахливе і непоправне.

В епоху Середньовіччя таких хворих вважали одержимими духами чи дияволом. Перші описи ДКР зробив служитель церкви Роберт Бартон, який описав панічний страх смерті. Приклад відхилення у сучасному мистецтві – персонаж ДіКапріо у фільмі «Авіатор».

Парафрений синдром



Ця недуга є поєднанням манії величі і маячних ідей. Може ускладнюватися помилковими спогадами та галюцинаціями. Такі хворі вважають себе богами, небожителі, володарями світу, великими письменниками, живописцями і не лише. Вперше опис синдрому дав німецький психіатр Еміль Крепелін.

Розщеплення особистості



Це одне з найрідкісніших і найскладніших психіатричних захворювань, що виявляється існуванням безлічі особистостей в одній людині. У народі називається роздвоєнням особистості. У різний час керівництво може переходити до тієї чи іншої існуючої, що виражається зміною звичок, поведінки, міміки, жестів, голосу.



Найвідоміша і вражаюча на сьогоднішній день історія – приклад розщеплення – це приклад із американським злочинцем Біллі Мілліганом. В результаті дослідження було з'ясовано, що в ньому вживається цілих 74 особи! Цьому випадку присвячено кілька книг та фільмів. Талановито втілив у реальність людини з розщеплення особистості Джеймс МакЕвой у фільмі «Спліт».