Лугові собачки: Кровожерливі травоїдні. Чому ці звірі прославилися жорстокістю до своїх та чужих? (8 фото)

Тварини не винайшли антимонопольну службу та активно цим користуються. Кожен вид використовує хоча б кілька хитрих прийомів у конкуренції з іншими тваринами. Але чорнохвости лугові собачки розійшлися не на жарт. Заради зеленої трави вони йдуть на кровожерливі заходи.





На перший погляд у цьому звірятку і не визнаєш нещадного тирана. Тільки подивіться на ці очі-намистинки. Як така чарівниця може вчинити злодіяння?! Та й при побіжному вивченні їхнє життя — зразковий приклад міцних сімейних відносин. Животинкам не пощастило вродитись у суворих преріях Північної Америки. Тому, як і Домінік Торетто, лучні собачки покладаються на сім'ю.



Знайти притулок у пустині - завдання нетривіальне. Гризунам нічого не залишається, крім спорудити його самостійно. З цією метою лучні собачки об'єднуються у будівельні бригади. Кожна бригада має свого виконроба — альфа-самця. Він великий, сильний і злий. Йому підпорядковуються кілька матерів та його численне потомство. В одній сім'ї може бути до 26 особин.





Об'єднавшись, кілька сімей копають грандіозні підземні комплекси. Це цілий бункер із камерами: в одних лучні собачки сплять, в інших зберігають їжу, у третіх запасають воду. Вся ця краса йде на 5 метрів углиб.



У ситні часи гризуни один з одним відмінно ладнають. Мирно ділять території підземного міста, годуються разом і навіть попереджають одне одного про небезпеку. До речі, за їхній крик люди й назвали цих гризунів собачками — їхній крик дуже схожий на уривчастий гавкіт.



І якщо між луговими собачками панує повна ідилія, то сусідам інших видів доводиться несолодко. Собаче місто вимагає багато їжі, і його господарі не мають наміру ділити свої поля з іншими травоїдними тваринами. Щороку середньостатистичний луговий песик вбиває до 7 ховрахів і мишей! І добре б вона їх потім їла. Так ні! Лугові собачки — чистої води травоїдні, їй не потрібне їхнє м'ясо. Таким кривавим способом живота захищає пасовища свого поселення від зазіхань.



Ну, а якщо в степу починається голодна пора, криваві розправи починаються і в самому поселенні собачок. Щоб зберегти їжу для свого потомства, самки полюють на дитинчат своїх сестер і подруг. Десятки дітей, від сліпих до майже вже дорослих підлітків гинуть у своїх гніздах.

Від загибелі у конкурентній боротьбі їх може врятувати лише початок загальної сплячки наприкінці серпня. Колектив проспить до березня і жадібно накинеться на свіжу траву.



Підрослі самки залишаються у місті, а ось молоді самці виганяються більш старими та досвідченими альфачами. Вони вирушать на пошуки іншого мегаполісу та спробують повалити місцевих голів родин. Роблять вони це теж далеко недемократичним шляхом.



Моя оцінка чорнохвостим лучним собачкам 5 з 10. Ці гризуни — кілограм концентрованої підлості, загорнутий у пухнасте хутро. Тварини складаються з їх краси, милоти, агресії та кровожерності в рівних пропорціях. Ось і оцінка у них відповідна.