Метал багато років вважався одним із найміцніших матеріалів, тому з нього робили не лише необхідні речі, а й засоби захисту — від лицарських обладунків до касок солдатів обох світових воєн. 
Однак прогрес не стоїть на місці, і трохи більше ніж півстоліття тому був придуманий матеріал, властивості якого перевершують залізо в питанні прагнення вберегти від поранень. Найдивовижніше, що їм виявилася тканина, хай і з незвичайного волокна.
Йдеться про кевлар - матеріал, здатний уберегти від кулі або ножа краще, ніж сталь. 
Кевлар - це загальноприйнята в суспільстві назва армідної тканини - тобто такої, яка виробляється з пара-армідного волокна. Фактично він є синтетичним продуктом спеціального призначення, який найчастіше використовується для створення спецодягу та засобів індивідуального захисту. Такий спектр його застосування обумовлюється його унікальними характеристиками насамперед разючою міцністю. 
Історія створення цього унікального матеріалу розпочалася у 1964 році в американській хімічній компанії Dupont. Тоді тамтешні фахівці займалися досить цікавою роботою: їм було необхідно розробити міцні, але легкі полімерні нитки, якими можна було б замінити важкий сталевий корд в автомобільних шинах. Кінцевою метою такого рішення стала економія палива. Серед хіміків компанії над цим завданням бився і гурт Стефані Кволек. Вони працювали з поліарамідами стрижнеподібної форми молекули. 
У процесі роботи над створенням полімерних волокон із поліараміду, який важко плавиться, довелося зупинитися на технології прядіння із розчину. Довгий час Кволек намагалася знайти необхідний для цього розчинник, проте той, що вона підібрала, не влаштував інженера-прядильника, адже був не таким, який використовували зазвичай ні за консистенцією, ні за домішками, і той боявся, що в результаті його застосування може постраждати. обладнання. Після довгих умовлянь інженер таки погодився спробувати, і те, що вийшло, вразило всіх — нитка успішно витягалася, а її міцність ще до етапу перевірок на приладах була досить перспективною. 
Отримані волокна були надіслані на тестування. Проте, побачивши результати, Стефані Кволек спочатку і зовсім подумала, що обладнання несправне — показники були настільки високими, що в них ніхто не повірив. І лише коли повторні виміри підтвердили перші цифри, стало зрозуміло: новий матеріал має настільки феноменальні, що за міцністю на розрив перевершував метал у кілька разів. Повну технологію виготовлення волокна та тканини, що отримали назву кевларові, розробили у 1965 році, а за кілька років його стали виробляти вже у промислових масштабах. 
З того часу, як кевлар стали виготовляти масово, у нього з'явилося кілька різновидів, кожен з яких відрізняється унікальними характеристиками, сферою застосування і навіть кольором. Основними ж видами, які і використовуються найчастіше, є сім:
К29 – найпоширеніша модифікація, застосовується у виробництві спецодягу, військового обмундирування, спортивного спорядження;
К49 – застосовується під час виготовлення композитів, в судно- і авіабудуванні, у кабельної промисловості, і навіть під час виробництва пластмас;
K100 – кевлар, який фарбують у різні кольори (інші типи звичайно чорного кольору);
К119 – застосовується під час виробництва гумових виробів, зокрема, автомобільних шин;
K129 – укріплене волокно, яке використовують при виробництві бронежилетів та бронешлемів;
КМ2 та КМ2+ – арамідне волокно з покращеними характеристиками, знайшло застосування у ВПК. 
Сьогодні сфера застосування кевлару просто величезна: з нього виготовляють троси, деталі та кузови транспорту, вітрила, лижі та навіть тенісні ракетки. Але все-таки, найвідомішою та найпоширенішою областю використання надміцної тканини стало виробництво захисного обмундирування для військовослужбовців, поліцейських, пожежників та багатьох інших. Саме бронежилети з кевлару сьогодні вважаються найнадійнішими. І поки що жодна з інноваційних розробок, покликаних перевершити цей матеріал за міцністю, не зуміли це зробити в промислових масштабах. 
Серед менш відомих безпосередніх переваг кевлару можна виділити здатність витримувати температуру до 500 градусів. Крім того, матеріал може захистити від бризок розплавленого металу, контакту з іншими розжареними поверхнями і навіть хай і тимчасово від відкритого полум'я. Тому кевлар давно став невід'ємним елементом під час виготовлення захисних костюмів для пожежників та металургів. Високі показники по пружності дали можливість використовуватися у автомобільної промисловості та спортивної сфері. А гігроскопічність, тобто здатність до повітрообміну та безпека в плані хімічного складу дозволяє використовувати матеріал для одягу та взуття спеціального призначення, а також різних ортопедичних гаджетів. 
Але, як і у будь-якого матеріалу, кевлар має й недоліки. Так, арамідне волокно при тривалому нагріванні або перебування під прямим сонячним промінням втрачає свою знамениту міцність. Щоправда, це у випадку, якщо його інтенсивно експлуатувати протягом сотень годин поспіль. Втрата деяких своїх унікальних властивостей може застати кевлар при тривалому намоканні, тому окремі його модифікації спеціально готують для таких умов за допомогою просочення необхідними складами. Втім, усі ці мінуси не здатні вплинути на статус кевларової тканини, який вона вже багато років носить — одного з найміцніших матеріалів на планеті.
0 коментарів
