Професія «мисливець за головами»: де сьогодні займаються стародавнім ремеслом, яке дійшло до наших днів? (9 фото)

У зарубіжних фільмах, присвячених Дикому Заходу, часто можна зустріти таких персонажів, як мисливці за головами. Однак зайнятися пошуком злочинців за нагороду, не перебуваючи в лавах поліції та інших держструктур, можна й сьогодні. Але як узагалі з'явилася ця давня професія, і в яких країнах вона збереглася?





Пошуком злочинців та вкрадених речей займалися здавна. Десь людей, які займаються цим ремеслом, називали найманцями, донощиками, «мисливцями за головами» або приватними детективами (звичніше сьогодні).

Найбільш відомою і популярною ця професія стала в США, звідки в кіно і з'явився образ якогось ковбоя-кочівника, що їздить зі штату в штат у пошуках бандитів, що втікають.



Причому на відміну від Європи, де підставою для пошуку злочинців був офіційний дозвіл суду чи відповідальної посадової особи, у Штатах достатньо було взяти вивішений гончий лист. Саме він ставав документом, який дозволяв заарештувати або вбити розшукуваного.





Зайнятися цим міг будь-який бажаючий, аж до пересічних фермерів чи простих волоцюг. Однак найчастіше мисливцями за головами ставали ще матірші злочинці, які мають зв'язки в кримінальних колах. Щоправда, на відміну від кіно злочинців намагалися брати живими, щоб у разі помилки уникнути наслідків. А помилки, як неважко здогадатися, зустрічалися часто-густо.



Найвідомішим з усіх став Ванька Каїн. Незважаючи на те, що сам він був розбійником і бандитом, він вступив на службу в розшуковий наказ, де займався ловом дезертирів, злочинців, старообрядців і селян-втікачів.



Для цього його наділили командою з трьох солдатів, а також надали діям Каїна захист особливим указом Сенатським. Щоправда, вседозволеність повернула його на бандитську стежку. Користуючись державною підтримкою, детектив почав промишляти здирством, дахуючи бандитів, що відкупилися.

Останньою краплею стало те, що він завів стосунки із 15-річною солдатською дочкою. Звістки про справи Ваньки дійшли до керівництва розшукового наказу, після чого його вирубали батогом, затаврували і заслали на каторгу до Сибіру.



Сьогодні ж ця професія все ще існує лише у США та Філіппінах. Хоча в останній вона особливо не користується популярністю через високі ризики припущення помилки і занадто маленької нагороди за впіймання. Американцям потрібно отримати для цього відповідну ліцензію.

Незважаючи на всю небезпеку, ремесло дуже прибуткове, адже в середньому детектив заробляє близько 90 тис. доларів на рік. Але як вона працює, адже гончі листи вже не вивішуються? Як відомо, американська правова система припускає вихід злочинців під заставу до суду. Як поручителів, як правило, виступають страхові компанії, які укладають договір із судами.



Якщо обвинувачений не прийшов у призначену дату, «мисливці за головами» виходять на полювання. У разі успіху, вони отримують частину цієї самої застави.

Незважаючи на те, що повноваження найманців різняться залежно від штатів, за офіційними даними, їм вдається відловлювати близько 88% втікачів. У чому різниця повноважень? Десь для цього необхідно пройти спецпідготовку, а десь вона не потрібна. Те саме стосується і дозволу на зброю.



Як століття тому, коли з'явилася ця професія, мисливців за головами бояться, адже їм дозволено вдиратися в будинок і застосовувати фізичну силу. Втім, за рамки дозволеного все ж таки виходять рідко, адже, як і раніше, це обіцяє серйозним покаранням.

А як ви вважаєте, як би прижилося це ремесло сьогодні в нашій країні?