У цей проект спочатку ніхто не вірив, а кіностудія виділила скромний бюджет. Однак фільм швидко став культовим, здобув масу продовжень різного ступеня успішності. А у нашій країні так взагалі став відеохітом. Більше того, низькобюджетний жах перезавантажив затухлу кар'єру актора Кевіна Бейкона. 
Ідея жахливості про підземні монстри, що реагують на вібрацію, прийшла сценаристу С.С. Вілсон під час відпочинку в пустелі. Він сидів на скелі і раптом уявив, як би рятувався від гігантських черв'яків втечею, якби безпечними залишалися тільки камені. Свої ідеї драматург швиденько оформив у сценарій та відніс його на студію Universal. 
Кінобоси відзначили оригінальність ідеї із підземними хробаками. Але від самого сценарію виявились не в захваті. Одним не сподобався сюжет. Інші нарікали на те, що знадобиться багато коштів на створення монстрів. Треті радили сценаристу визначитись із жанром. Мовляв, у тебе чи то жахи, чи то комедія. 
На щастя, текст потрапив на очі хваткою продюсерше на ім'я Гейл Енн Херд. На той момент вона була дружиною режисера Джеймса Кемерона, що набирав силу, і продюсувала його кінокартини. Жінка швидко оцінила потенціал проекту та змогла вибити у кінобосів невеликий бюджет у 11 мільйонів доларів. 
Для створення простих спецефектів цієї суми вистачало. А ось на солідні гонорари зіркам – вже нема. Але Герд вирішила і цю проблему. У фільмі обійшлися без зірок. На головну чоловічу роль запросили досить відомого, але не надто щасливого актора Кевіна Бейкона. Артист тоді знявся у кількох провальних проектах поспіль. Здавалося, його кар'єра наближалася до заходу сонця.
На той момент актор гостро потребував грошей. У Кевіна була дружина, серйозно хворіла мати. І він готовий був зніматися в будь-чому. Навіть у низькобюджетній нісенітниці. Але хто б міг подумати, що комедійний жах поверне його кінокар'єру назад. Хоча сам актор спочатку був у шоці. «Яка ганьба: я знімаюся в кіно про якихось підземних черв'яків», – журився артист. 
Бейкон зі своєю дружиною на зйомках фільму «Тримання землі»
Для привернення уваги глядачів також покликали кантрі-співачку Рібу Макінтайр. Вона зіграла дружину мисливця Берта Гаммера. На кастингу жінці влаштували своєрідний тест. Дали в руки гвинтівку і подивилися, як вона поводиться зі зброєю. І Риба чудово себе показала. Заради фільму вона навіть перенесла на потім свій медовий місяць. Вдало вписалися в проект Фред Уорд у ролі партнера героя Бейкона, і неповторний Майкл Гросс у ролі Гаммера.
Зйомки стартували у травні 1989 року. Майже всі необхідні сцени зняли в індіанській резервації Лон-Пайн, що у східно-центральній частині Каліфорнії. Кілька місяців кіношники будували декорації містечка Перфекшн, розставляли штучні валуни. Після закінчення зйомок усе це розтягли місцеві жителі. 
Під час створення підземних монстрів орієнтувалися на фауну, реально існуючу у природі – слонів, крокодилів, носорогів, сомів і… слимаків. Натомість справжні дощові черв'яки як прототипи навіть не розглядалися. Художники за спецефектами вважали їх надто нудними та нестрашними.
Грабоїдам зробили масивне, вкрите панцирем тіло та гострокінцеву броньовану голову з дзьобом та щупальцями. Було сконструйовано чотири повномасштабні макети голови та один манекен тіла. Сегменти голови завдовжки 2,5 метри будувалися на внутрішньому каркасі з алюмінію. Шкіру зробили із спіненого латексу. Дзьоб та щелепи – із високоміцного скловолокна. 
Механічні макети черв'яків укладали на триметрову глибину, заздалегідь вириті траншеї і протягували за допомогою тросів. Зверху траншеї присипали піском. Рухами монстрів оператори керували дистанційно. Щоправда, деяким із них довелося посидіти в траншеях і керувати макетами на місцях. Повнорозмірні моделі монстрів знадобилися лише у кількох сценах. В основному, використовували мініатюрних ляльок та макети щупалець.
Ті, хто дивився фільм, напевно пам'ятають епізод, як Ронда заплуталася в колючому дроті, і їй довелося позбутися штанів, щоб вижити. Актриса Фін Картер відмовилася репетирувати цю сцену. Наполягла на тому, щоби все виглядало натурально – і її переляк, і судомне бажання врятуватися, і подряпини. Зрештою сцену зняли з першого разу.
Натомість намучилися на зйомках кульмінаційної сцени, коли останній грабоїд розбивається у прірві. На епізод витратили цілий день та дев'ять дублів. Використовували повнорозмірний поліуретановий макет монстра. Усередині нього закріплювали «вироби номер два» з оранжевою фарбою та опускали тушу хробака вниз.
Вироби оптом закупили у місцевій аптеці, чим викликали чимало подиву (і поваги) персоналу. Туша черв'яка падала куди завгодно. Але тільки не туди, куди було потрібно. Від удару об землю кульки із фарбою природно лопалися. Через війну після кожного невдалого дубля тушу розкривали, чистили, відмивали. Знову наповнювали нутрощами з фарбою та зашивали. Так тривало доти, доки сцену не зняли як слід.
Трудомістким вийшов і епізод, де монстр забирає під землю автомобіль. Сцену знімали в останню чергу, коли основну роботу було вже завершено. Під цю справу спеціально викопали яму, яка б змогла вмістити себе всю машину. Встановили там ліфтовий механізм. Але під час занурення автомобіль раптом застряг. У результаті махнули рукою і більшість цього феєричного епізоду просто залишили за кадром.
Коли «Тримання землі» вийшло в прокат, то ледве змогло відбити виробничі витрати. Натомість на відеоносіях фільм став справжнім хітом та приніс кіностудії непогані дивіденди. Було знято кілька продовжень. Виходив навіть серіал. Але жоден із сіквелів так і не зміг зрівнятися за популярністю з першою частиною. Особисто я досі іноді переглядаю цей чадний фільм. З приємною ностальгією згадуючи переповнені відеосалони та одноголосі гугняві переклади часів своєї юності.
0 коментарів
