Сумнівні звички тварин, які змусили б нас почервоніти від сорому (8 фото)

Сором і мораль - це людські вигадки, природа працює за принципом "що природно, то не потворно". Тому безліч видів тварин має звички, які з людської точки зору як мінімум непристойні.





Почнемо з чого простіше: лемур ай-ай їсть козявки. На словах звучить не так і погано, кожен із нас робив це у дитинстві. Навіть серед приматів це не унікальний випадок, крім лемура та людини слизом з носа ласують ще 10 видів приматів.





Так, це не паличка, а середній палець лемура.

Вся проблема в тому, що операцію ай-ай робить за допомогою величезного середнього пальця, який дістає аж до горла. Одна тільки думка про те, що хтось чухає горлянку через ніс, викликає табуни мурашок по шкірі.



За допомогою комп'ютерної томографії вчені змогли зрозуміти, як глибоко руконіжка здатна засовувати палець у ніс. Наука дивовижна!

Не зовсім зрозуміло, навіщо вони (і ми) це робимо — на тему споплежуйства дуже мало досліджень. Є непрямі дані про те, що слиз зменшує ймовірність карієсу, а процес колупання — рівень стресу. І на цьому все! Кричущий недогляд з боку дослідників!



Мамо, все нормально, я нічим таким не займався.

Чи то справа бульбашки з носа - з ними вченим все зрозуміло! Видувати сопельки навчилися єхідні. Але не для того, щоб вразити своїми здібностями дівчину з паралельної групи дитсадка: у звіра практично немає потових залоз, і він не охолоджується за рахунок дихання, як собаки. Тому бульбашки відіграють роль радіаторів. Лопаючись, вони зволожують поверхню носа, що дає змогу відводити зайве тепло.



Мені й так жарко, а мене ще й на кофту поклали...

Але абсолютна більшість звад пов'язана з відходами життєдіяльності. Майже кожна тварина використовує сечу для пошуку собі подібних чи визначення меж територій. З цієї категорії виділяються хіба що вомбати.



Радісно біжить творити гидоти.

Як мітки вони віддають перевагу фекалії. Травний тракт сумчастих настільки якісно висушує їжу, що на виході вона перетворюється на акуратні квадратні брикетики. Огороджувальну стіну з таких цеглинок, можливо, й не збудуєш. Зате залишати навколо житла покажчики за допомогою такої форми дуже зручно — кубики не зісковзнуть навіть із нерівних поверхонь. Так, пішовши слідом із підсушених екскрементів, один вомбат завжди знайде іншого. Тільки, будь ласка, не намагайтеся повторювати їх.



Залишилося намалювати циферки і можна грати в кістки!

Деякі тварини пішли далі, їм виявилося замало просто нюхати чужі виділення. Коні, наприклад, пробують урину кобил на смак. Вбудована у ротову порожнину хімічна лабораторія визначає вміст гормонів і дозволяє зробити найважливіший для молодого, повного сил самця висновок: коли вже спарюватись? Так, негігієнічно і бридко. Але ефективно.



Заради справедливості, конячки не завжди записуються в сомельє. Іноді їм достатньо скористатися реакцією Флемена – підняти верхню губу. Саме під нею знаходяться ходи до рецепторів, які сприймають гормони.