Напевно, вам доводилося бачити на траві і квітах дивну пінну субстанцію, що нагадує мильну піну або звичайний плювок, який з якихось причин не засох. Виявляється, це пінне царство живе, та ще й мешканці в ньому дуже непрості. 
Англійці називають цих комах фрогхоппери, тобто щось на кшталт жаб-поскакушек. Хоча насправді їм більше підійшла б назва типу мега-козявок. Тому що ресурси церкоподових воістину неймовірні. Маленька козявка здатна пережити навантаження, яке в десятки разів перевищує те, що відчувають космонавти при зльоті. 
Ці маленькі на вигляд безголові стрибунці в спорідненості з попелицею та цикадами. Але спорідненість дуже умовна, оскільки група пішла у самостійне плавання дуже давно, так у юрському періоді. І за цей час встигла розмножитися аж до трьох тисяч видів та розкакатися по всьому світу. 
Представники церкоподових - генії маскування і чудово зливаються з місцевістю, зображаючи з себе гілочки, нирки, піщинки, сучки. Незважаючи на різницю в екстер'єрі, поєднує стрибунів дієта: вони буквально тягнуть соки з рослин, а деякі так ще й злісні шкідники – не просто смокчуть життя, а й убивають. Втім, а як інакше, якщо природа не вважала за потрібне наділити церкоподів жахливими та корисними девайсами типу зубів, жала, клешнів. І доводиться викручуватися за допомогою наявного функціоналу – все того ж маскування. 
Треба сказати, що личинки, що пострибують, - це одні суцільні шлунки. І постійно хочуть їсти. Вічно голодні й молоді особини, які в раціоні вибагливі і примхливі і бажають споживати лише той сік, що йде від коріння до листя. Він реально цілющий, з високим вмістом солей та мінімумом органіки. 
Споживати його треба багато, а щоб надлишки не пропадали, личинки навчилися перетворювати рідину, що проганяє через організм, в ту саму слину, яку часто можна бачити на рослинах. Вони ховаються всередину кокона бульбашки. Від голодних хижаків така ковдра не захистить, зате в ній тепло та затишно. 
Підросла личинка набуває лапок і крила. Тепер потреби ховатися у церкоподів відсутня. І від небезпек вони сміливо линяють. Та ще й як – гігантськими стрибками у висоту. Комаха легко злітає в повітря на висоту 70 см. Це рівносильно тому, якби людина підскочила метрів десь на 150-170. З місця. 
Колосальну силу стрибків забезпечують особливі лапки. А при стрибку досягається фантастичне прискорення, навантаження при якому досягає 550 G. Для порівняння: аварійний спуск легендарного космічного корабля класу "Союз" - близько 25 G. 
Як ці істоти примудряються спокійно переносити колосальні навантаження – невідомо. Церкоподи всім задоволені, сидять собі до певного часу в слинявому коконі, а потім уліпітують від проблем і питань семимильними стрибками, зовсім не переймаючись тим, що якісь там чоловічки хочуть отримати хоча б малу частину можливостей цих козявок.
0 коментарів
