Особиста думка про Південну Корею. Декілька цікавих фактів і пара фото з особистого архіву. Сподіваюся, це допоможе кожному читачеві краще зрозуміти загадкову корейську душу.
Про Південну Корею (далі, для простоти, писатиму Корея) не написав лише лінивий. Ось і я вирішив описати ті явища та факти, які здивували саме мене. 
Багато хто говорить, що найкрасивіше явище в Кореї, це цвітіння сакури. Дійсно дуже красиво і романтично, особливо коли останніми днями цвітіння пелюстки засинають все навколо.
1. Демократія із присмаком власних зубів. У всьому світі Південну Корею вважають взірцем демократії. А там стоїть досить великий американський контингент аж з 1953р. І звісно демократію до Кореї привезли саме вони.
Демократія у Корейців вийшла досить оригінальна. Якось я бачив, як тисячі поліцейських вирішують питання з мирною демонстрацією. Сльозогінний газ, кийки, стяжки на руки, мішок на голову. Ніхто не дивився на стать чи вік демонстрантів. Ніхто не звертав увагу на сльози та кров. Демонстрантів попередили мегафоном, натовп це не зупинило. Все було вирішено досить швидко та жорстко. Знерухомлених демонстрантів, що кричать, закидали в автобуси і відвозили в невідомому напрямку. Тих, хто залишився, відловлювали до самої ночі. До речі, Корейська молодь має культ американізмів. Досить сказати в компанії, що ти зі штатів і поза увагою дівчат ти не залишишся, а хлопці цікавитимуться, скільки ти заробляєшся і як проводиш час. 
Встиг зробити з десяток фото і кілька відео і дивом зберегти телефон, поки його не забрав офіцер, що наспів.
«Прокляття президента» чи «прокляття блакитного будинку», такий цікавий термін існує в Кореї. Справа в тому, що жоден президент не пройшов свій шлях спокійно та гідно. Президентів вбивали, скидали, влаштовували імпічмент, садили у в'язницю за хабарі, садили їхніх дітей, дружин тощо. За кожним президентом тягнеться шлейф скандалів та політичних злочинів. У зв'язку із цим і народився такий термін. Рекомендую почитати в інтернеті докладніше. 
Ось такий трон був у останнього імператора Кореї.
Ієрархія скрізь і в усьому. У сім'ї, на роботі, у компанії друзів тощо. Ієрархія жорстка, не прощає помилок. У зв'язку з цим відразу після знайомства кожен намагається з'ясувати сходинку, на якій стоїть його співрозмовник. А найпростіше це зробити за допомогою візитки. Тож візитки перетворилися на Корейський культ.
Сімейний трохи вище за холостяк, який закінчив приміський вуз, нижче закінчив столичний і т.д., також сильно виділяється ієрархія за статевою ознакою і старшинством. До речі, нерозуміння та не дотримання ієрархії, це основне, за що не люблять іноземців. І якщо туристу це можуть пробачити, то іноземному співробітнику чи студенту швидше за все не вибачать.
Ну, повний Сунин! Найважливіший день у житті будь-якого Корейця настає у листопаді, після закінчення школи. День єдиного державного іспиту (Сунин, Scholastic Ability Test, ). Вся країна перетворюється на клубок нервів на добу. А на 35 хвилин оголошується повна тиша, саме в ці хвилини заборонено злети, посадки та навіть зниження літаків, крім екстрених випадків. У містах чергують тисячі поліцейських та волонтерів, які допомагають дістатися вчасно до екзаменаційного центру. А багато підприємств і навіть фондові біржі зміщують свій графік відкриття на годину, щоб не заважати тим, хто здає, дістатися до екзаменаційного центру. В середньому щороку екзамен складає понад 500 000 корейських підлітків, а іспит триває 6 годин та 2 хвилини. Усі газети та новини зайняті обговоренням завдань із Сунин, всі храми забиті людьми, що моляться за своїх чад, а в офісах стоять радіоприймачі, за якими у прямому ефірі передають чергове завдання, яке випало старшокласникам. Досить цікаво контролюються витоку завдань. Люди, задіяні у підготовці іспиту, ізолюються від зовнішнього світу до розтину конвертів у «день Х», навіть прибиральницю не випустять із екзаменаційного центру. А у разі крайньої необхідності залишити ізольовану зону, з людиною відправляють спеціального наглядача. До речі, цей іспит вважається найжорсткішим у світі. В один іспит входять всі предмети (який екзаменується повинен сам вибрати що виконуватиме), а за підсумками іспиту можна вступити до будь-якого вузу країни. Напруження пристрастей у цей день дуже складно уявити. Повірте, це цікавіше за цвітіння сакури, та й масштабніше. 
Як би не змінювався світ, але найголовніше у житті кожного Корейця, це навчання та робота, а вже потім сім'я та все інше.
Соджу, або як перепити корейця. Алкоголь у Кореї люблять на національному рівні і доводять це кохання всіма доступними способами (Одна з найбільш п'ючих націй у світі, за версією більшості світових рейтингів, хоча іноді чомусь про Корею забувають). Головний напій країни – «Соджу» чи корейський очищений рисовий лікер. Він буває класичним, банановим, м'ятним, полуничним та ще півтори сотні будь-яких хімічних смаків, які тільки можна собі уявити. Фортеця напою варіюється від року в рік, залежно від місцевого законодавства та місця виробництва. То він 45%, а то й 19% (до речі, після зниження градусу зіджу до 19% у країні почався демографічний «бум», як запевняє виробник алкоголю). Соджу п'ють у барах, будинках, на вокзалах і т.д. А якщо соромишся пити з горла чи ні з собою стаканчика, завжди можна купити картонний пакетик із трубочкою та радісно напиватися прямо на ходу. Ставлення людей та держави до алкоголю дуже специфічне. Говорити про шкоду алкоголю не заведено, а розслабиться без соджу, для корейця практично неможливо. Іноді держава запроваджує оригінальні заборони, на кшталт заборони на рекламу алкоголю зірками місцевої естради (згадуємо ієрархічну систему) або заборону на рекламу алкоголю з 19.00 до 22.00, але всі ці спроби дуже мляві та пов'язані більше із зовнішнім тиском, ніж із реальним бажанням заборонити пити. Напиваються теж досить оригінально. Заважають усі поспіль, зіджу з пивом, потім ще трохи зіджу, а потім ще трохи пива і ось уже середньостатистичний кореєць повністю забув англійську та рідною мовою розповідає про успіхи своїх дітей, про те, як він пережив сунин тощо. Вперше побувавши в Кореї мене вразила реклама на телебаченні, в якій три милих кореянки після трудового дня, з сумними обличчями сиділи і чекали на електричку і ось одна дістала соджу, а друга чарки і помчала…. Дуже дивно було бачити, що в основному саме дівчата рекламують алкоголь. 
Мій приятель із Японії так говорив про Соджу: "Якщо хочеш смачно випити, візьми Саке. А якщо хочеш на ранок прокинутися з ясною головою, візьми Соджу". 
Це звичайно не приватна оселя, а невеликий ресторанчик, але подібну артилерію порожніх пляшок можна спостерігати в суботній ранок, майже в кожному будинку
Країна ранкової свіжості чи чим так пахне?! А це пахне національним надбанням Кореї – Кімчхі. Щоосені господині розпочинають змагання у заготівлі ферментованої капусти. Місцеві кажуть, що раніше працівникам підприємств виплачували премії у період заготівлі солінь, щоби можна було якнайбільше наготувати на весь рік. Зараз традицію трохи полегшили холодильники та великі підприємства, які продають сотні видів цієї прекрасної закуски, але в селах папашок восени стоїть ще той. До речі, колективна культура Кореї з приготування кімчхи входить до списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. 
У таких глиняних горщиках заготовляли кімчхи. У містах використовують сучасний посуд, а от у селах такі горщики можна побачити й сьогодні.
Ходімо поїмо. Здавалося б, з таким ритмом життя, коли ти ореш по 12 годин на день або вчишся по 18, а в останній час ти п'яний і не можеш згадати хто ти такий, культура харчування повинна відійти на другий план. Плюхнув окропу в стаканчик з локшиною і задоволений. Але все виявляється трохи не так, у Кореї існує культ закусок. До будь-якої страви, навіть у дуже недорогому кафе, принесуть з десяток маленьких мисок з різними салатами, маринованими овочами, грибами, кімчхи тощо, а складність та свіжість деяких страв просто вражає. До речі, в Кореї я скуштував найсвіжіші сашимі, настільки свіжі, що тріпалися прямо в тарілці, а щупальця восьминога активно намагалися втекти з моєї тарілки і все це було дуже смачно. Якщо поїдете в Сеул, обов'язково варто сходити на рибний ринок, різноманітність вражає, а на далеких рядах вас зустрінуть запахи ферментованих креветок, рибний соус та інші пахучі делікатеси, а на другому поверсі вам легко приготують все те, що ви тільки що купили. Про їжу в Кореї не писав тільки лінивий, так що особливо докладно на ній зупинятись не буду. Якщо потрапите до Кореї обов'язково скуштуйте вуличну їжу, морепродукти на рибному ринку, супи в маленьких кафешках (до речі, більшість ресторанів, з найсмачнішими стравами розраховані на відвідування великими компаніями, приносять відразу каструлю, так що беріть друзів і вперед), постарайтеся не куштувати страви з кривавими молюсками (є шанс підхопити гепатит), а все інше просто супер. 
Не втримався і виклав більше фото з рибного ринку. 
Від достатку делікатесів очі розбігаються. 
Всім шанувальникам креветок присвячується. Як шкода, що поруч із креветками немає мірної лінійки 
Ферментовані смаколики. Дочекаюся коли до фото почнуть прикручувати імітацію запахів і поїду сфоткаю ще раз, щоб усі могли цим "насолодитися".
Ой, який мила собачка. Корея славиться вмінням поєднувати абсолютно несумісні речі. На одній гілці метро, буквально в 6 станціях один від одного розташовані два зовсім протилежні заклади. Собачий ринок, де спеціально розлучених собак забивають ціпками, обробляють і видають тобі вже готовий м'ясний набір. І кафе, де Корейці, які не можуть дозволити собі тримати собаку через маленьку площу та брак часу, із задоволенням проводять час за тисканням та годівлею цих тварин. М'ясо собак їдять в основному люди похилого віку або сім'ї з монгольським корінням, а в кафе потискати собачок йде молодь. Поки писав цей текст, вирішив уточнити у приятеля із Сеула, чи їв він собаку. Так от виявляється зараз у Сеулі закрили всі собачі бійні і тепер собачатину можна замовити тільки в «особливих» ресторанах.
Кава, просто кава. Був надзвичайно здивований, коли на кількох зустрічах мені запропонували не чай, а каву. Виявляється, кава з невеликою поправкою можна назвати національним напоєм. Вже кілька сотень років його п'ють та люблять у Кореї. І як зізналися мої приятелі, у каві їх найбільше приваблює не сам напій, а той спосіб життя і атмосферу, яку приносить цей напій. 
Саме в Кореї вперше побачив овальні трубочки для кавової кришки
Випили, закусили, можна й полікуватись. Медицина в Кореї умовно поділена на три типи: класична, народна та пластика, є ще духовна, але в цій частині світу їй менше уваги приділяють. Усі три перебувають на неймовірно високому рівні. Рівень класичної медицини обумовлений хорошими лікарями, власними розробками, передовим обладнанням і, звичайно, бажанням розвивати медичний туризм. З народної все складніше, всі корейці готові приймати разом із класичними препаратами, «очі кажана», «шматочки дупи древнього дракона», сушених жаб тощо. Місцеві кажуть, що так лікувалися їхні предки, так їх лікували їхні батьки, так само вони лікуватимуть своїх дітей (знов ієрархія та традиції). У зв'язку з такою популярністю багато лав народної медицини обладнано, як хімічні лабораторії, стоять автоклави, дробарки, перегонні куби (або не лабораторії, а домашні підприємства з виготовлення самогону). У маленькій крамничці за помірну платню Вам підберуть рецепт на будь-який випадок життя. А великі підприємства вже давно випускають найпопулярніші народні рецепти у зручній для застосування формі. Коли я трохи промок і замерз, я забіг у таку лавочку. Поки ми спілкувалися з господинею про те, що мені краще прийняти від головного болю, її помічник приготував мені відвар, що зігріває (просто розмішавши порошок з пакетика заводського виготовлення). Про пластику в Кореї можна написати окрему статтю, але наведу найкумедніші факти. Найпопулярніша процедура – збільшення очей (відразу згадується аніме). Сертифікат на пластику, прийнято дарувати як подарунок на різні дати. У сім'ї вважається цілком нормальним, якщо чоловік дарує дружині сертифікат на збільшення грудей чи очей, і ніхто не в образі (представляєте такий подарунок у наших сімейних реаліях?), а іноді дарують дітям («добрий день, ти така страшна, вся в мене, сходи на пластику?!», напевно, це виглядає якось так). Популярність пластичної хірургії досягала такого рівня, що з'явилися цілі вулиці спеціалізованих клінік. Найпопулярніші образи для наслідування зірки «К-POP» (це такий локальний музичний напрямок). 
Фойє станції метро, найближча до ринку народної медицини. Навіть сама станція говорить про те, наскільки серйозно тут до цього ставляться. 
Обладнання магазинчику зілля дозволяє дистилювати "слину вампіра", закип'ятити "лупа незаймана" і т.д. 
Просто сушені жаби
Двадцять перше століття у Кореї. У Кореї унікальні хімічні та технологічні виробництва, розвинене машинобудування, одні з найкращих верфей у світі, що належать Samsung Group, Hyundai та Daewoo Shipbuilding & Marine Engineering тощо. Корейці пишаються досягненнями своєї промисловості, але в більшості будинків на поличці поруч із суперсучасним засобом для миття посуду, на якому написано, що їм можна мити і дитячий посуд та фрукти (ніколи не зустрічав людину, що б мив із миючим засобом фрукти, хоча напевно такі є), стоїть звичайна харчова сода, якою чистять пляшечки з дитячим харчуванням. І так у всьому.
Кохання та жінки. Думав про це не писати, але, як показує практика, рівно 70% хлопців завжди цікавляться, що там і як зі знайомством. А там ось як: Розпуста і скромність в одному флаконі, але шлях до розпусти дуже тернистий і складний. Ідеалом будь-якої дівчини буде зірка якоїсь мильної опери або К-РОР групи, на крайній випадок молодий американець із шикарними зубами та гелем на волоссі, але вони розуміють, що на всіх таких не вистачить, тож готові розглянути всі запропоновані варіанти. Більшість незаміжніх дівчат живуть у батьківському будинку, які побачення організуються знайомими, свахами, батьками чи колегами навіть слово при цьому спеціальне придумали (Согэтхин). Запросити незнайому дівчину на побачення дуже складно, в 95% отримаєте культурну відмову, бажано, щоб вас пов'язували будь-які соціальні групи (однокурсники, працюєте в одній сфері, спільні знайомі), а якщо все ж таки вона погодилася, не факт, що побачення не буде схоже співбесіду прийому працювати (у Кореї найчастіше побачення використовують із придбання необхідних знайомств). Але якщо все ж таки вдалося, дівчина не буде проти, якщо ви заплатите за неї в ресторані (якщо вам сподобалася дівчина), а в наступні побачення буде рада подарованим солодощам або квітам та інші знайомі нам з дитинства залицяння. Варто дуже уважно поставитися до свого одягу, зовнішнього вигляду та планування побачення, в Кореї це одна із запоруок успіху. Будь-якому побаченню передує багатотомне листування. Та й надалі, 100-500 повідомлень з милою фігнею, «що ти їла сьогодні на сніданок», для корейців звичайна справа. Дівчині буде приємно, якщо до побачення ви обговорите з нею ресторан, до якого вона хоче піти і як хоче провести час. На перше побачення бажано вибрати ресторан неподалік її будинку, це вважається повагою (і є шанс, що, якщо все піде добре, а таксі буде проблематично викликати, а вдома в неї нікого немає, ну ви зрозуміли...). Шанс, що після першого побачення дівчина поїде до Вас, досить низький (а може це мої корейські друзі мене так заспокоювали). Якщо посиденьки в ресторані пройшли добре, культурним продовженням буде вважатися запрошення погуляти і в кав'ярню (а якщо ви сподобалися дівчині, не варто чинити опір, якщо за каву вона заплатить сама, так прийнято) Побачення бажано закінчити до 23.00 і, якщо все йде добре, тоді можна спробувати удачу і запросити дівчину до себе на перегляд фільму і поїдання закусок, дівчина зрозуміє все правильно, але закуски і фільм все ж таки варто підготувати, про всяк випадок. І головне, не варто засмучуватися, якщо після першої ж ночі з вами перестали спілкуватися, як раніше, просто можливо, дівчині ви були цікаві саме на один раз. А тепер увага, маленькі тонкощі, якщо у вас удалося довести стосунки до етапу «схоже ми зустрічаємося, і я вже можу вимовити твоє ім'я без акценту», то тут почнеться найцікавіше. Кореянки люблять процес залицяння, спільні фотки, однакові предмети в одязі або прикрасах, обов'язково відзначають всякі дати типу 100 днів разом і т.д., до цього треба бути морально готовим. Благо магазинів, готових вам допомогти у виборі подібних дарів на вівтар відносин, у Кореї дуже багато. Можна було б написати про ще кілька хитрих ходів зі спілкуванням з корейськими дівчатами, але залишу це на вашу фантазію. 
Все перелічене вище відображає побут та особливості менталітету. Але найдивовижніше, що мене вражає в Кореї, в мій кожен приїзд, це вміння поєднувати історію, культуру, традиції та «душу народу» із сучасним світом. У жодній країні світу я не бачив настільки органічного переплетення старовинних храмів та висотних бізнес-центрів. Корейські парки чудово вписані в ландшафт, чого тільки вартий парк Чхонгечхон, влаштований уздовж русла річки в центрі Сеула. Корея і зокрема Сеул, це обов'язкове місце відвідування будь-якої людини, яка хоче збагатити свій внутрішній світ, не відмовляючись від сучасного суспільства. Є ще безліч дивовижних та незвичайних речей у Кореї (Громадські лазні, в яких люди проводять дні та ночі. Специфічні клуби та дискотеки. Природні парки. Унікальні села. Інженерна справа), але не хочеться перевантажувати статтю. Отака для мене ця загадкова країна, Південна Корея. Люди, які постійно живуть у цій прекрасній країні, можуть не погодитися з моїми висновками з цієї статті, але на те вони й особисту думку. На жаль, у Кореї я не був уже три роки і багато фактів могли застаріти. Фото використано мої, які опинилися під рукою. Якщо піст сподобається, то у вільний час напишу ще про кілька країн, які запали мені в душу та які вдалося вивчити досить добре.
0 коментарів
