Природна стихія, яка дала людям поштовх у листі та малюванні (8 фото)

Досить часто корисні речі є результатом не довгої скрупульозної праці, а випадкового збігу обставин. По чистому випадку з'явився і цей предмет, який ми використовуємо якщо не кожен день, то дуже часто.





На різних етапах історичного розвитку люди намагалися фіксувати образи та думки за допомогою підручних матеріалів, почавши з видряпування примітивних зображень на кам'яній поверхні.

Стародавні греки наносили зображення на пергамент за допомогою олов'яних дисків. А в Середньовіччі художники творили за допомогою стрижнів, які робили із суміші олова та цинку.



Поворотним моментом в історії стала не надто приємна, але цілком звичайна подія. Вибухнула в середині XVI століття над англійським графством Камберленд сильна буря. Багато дерев-виконавців не вистояли в цій сутичці зі стихією і впали. А в ямах під їхнім корінням місцеві пастухи виявили дивну субстанцію. Зовні схоже на вугілля, але не зовсім те. Умільці спробували переплавити знахідку, але витівка не увінчалася успіхом. Натомість субстанція бруднила руки та будь-які інші поверхні. Дуже легко.





Графіт

І на долині Борроудейл організували видобуток «малювального олова», як і ємно назвали знахідку. До речі, першими випробувачами стали ті самі пастухи. За допомогою каменів вони позначали свою живність, щоб не переплутати овечок та телят із господарством сусідів.



Торговці стали наносити «рисовашкою» назви, вагу, ціну упаковки з товаром. Оцінили знахідку і всі, так чи інакше, причетні до живопису. А особливо зраділи дітлахи, адже цією штукою можна було малювати що завгодно і де завгодно. Щоправда, долоні неабияк бруднилися, але в Середні віки про чистоту нігтів особливо не думали. Але, мабуть, у чиюсь світлу голову прийшла думка зробити дерев'яну оболонку. Кому і коли – вже не впізнати за давністю років. Точніше, століть, адже фактично з моменту винаходу олівця минуло понад 450 років.



А потім почався кримінал і свавілля. Адже мешканці графства фактично стали монополістами у сфері видобутку та продажу графіту. І ціни ламали кінські – близько 16 фунтів за кілограм. Тому лихі люди йшли на пограбування та розбій – таке велике було бажання розжитися «сріблястим свинцем». Розбійники не гребували нападати на обози. А одного разу так і зовсім окупували копальні і не пускали туди місцевих, доки на копальню не прибули лондонські військові.



Абраам Готлоб Вернер

Британці довго залишалися монополістами. Ситуація змінилася тільки тоді, коли поклади графіту виявились і на континенті. Назву вигадав у 1789 році геолог Абраам Готлоб Вернер, утворивши слово від давньогрецького «γράφω» – «я пишу».



Йозеф Хардтмут

Перші спроби здешевити олівці за допомогою змішування з іншими компонентами виявилися безуспішними. Проривом стала ідея чеського архітектора. Йозеф Хардтмут з'єднав подрібнений до порошкоподібного стану графіт із сажею, крохмалем і глиною і обпік суміш у печі. Змінюючи пропорції, він навчився робити олівці різного ступеня твердості.



Він запатентував свій винахід, і бренд Koh-i-Noor Hardtmuth існує й досі. Художники та всі, хто застосовує у роботі чи хобі олівці, добре знають, що Koh-i-Noor – це гарантований еталон якості.