Кадри зі зйомок та цікаві факти про фільм "Бетмен", знятий режисером Тімом Бертоном. Головні ролі виконали Майкл Кітон та Джек Ніколсон. 
Продюсери покликали Робіна Вільямса на роль Джокера, поки Джек Ніколсон перебував у роздумах. Вільямс погодився, а продюсери сказали Ніколсону, що якщо він негайно не дасть своєї згоди, роль піде Вільямсу. У результаті Ніколсон погодився, а Вільямса відпустили. Вільямс образився за те, що його використовували як приманку, і не тільки відмовився грати Загадника у фільмі "Бетмен назавжди", а й взагалі у будь-яких проектах Warner Bros. доти, доки студія не вибачиться. 
Майкл Кітон, який називає себе "фриком від логіки", був стурбований тим, що таємницю особистості Бетмена насправді буде легко розкрити, і обговорював з Бертоном ідеї, як зробити персонажа заплутанішим. У результаті Кітон вирішив озвучувати Бетмена в нижчому регістрі, ніж коли він зображував Брюса Уейна. Цей прийом використовувався при наступних зображеннях Бетмена в кіно. 
Кітон майже нічого не чув, перебуваючи в костюмі Бетмена. За його словами, клаустрофобія допомогла йому налаштуватися на роль Бетмена. "Це змусило мене піти в себе, а саме таким я й хотів бачити персонажа - замкнутим", - сказав він. 
У фільмі Джокеру доводиться маскувати своє біле обличчя, розфарбовуючи його у тілесний колір. У сценарії було обумовлено, що Джокер повинен знімати грим тілесного кольору, щоб під ним було видно білу шкіру, а отже, команді гримерів потрібно було знайти спосіб зняти один шар гриму і залишити недоторканим інший. В результаті вони пофарбували Джека Ніколсона білою фарбою PAX, а потім нанесли на неї тонкий шар харчової силіконової олії, до якої нічого не прилипає. Після цього взяли жирну фарбу тілесного кольору та ретельно зафарбували її так, що вона буквально лягла поверх олії. Потім нанесли аерографію та затемнили фарбу, щоб вона виглядала природно. Змочивши носову хустку в ізопропіловому спирті, Ніколсон міг протерти обличчя, і це прибирало жирну фарбу, але залишало недоторканою білу. 
Побачивши початкову модель Бетмобіля в натуральну величину, Тім Бертон повернувся до художника-постановника і сказав: "Дуже. А де ж двері?". Дизайнери раптово зрозуміли, що в конструкції відсутні двері, і надихнувшись кабіною стрибкового винищувача Harrier, придумали розсувну кабіну.
Розмірковуючи про центральну тему, Бертон сказав: "Весь фільм і міфологія персонажа - це суцільна дуель виродків. Це поєдинок між двома людьми, які страждають на розлади", додавши, що "Джокер - такий чудовий персонаж, тому що в ньому є повна свобода. Будь-який герой , Який діє поза суспільством і вважається виродком і ізгоєм, має свободу робити те, що хоче. 
На початку фільму Нокс заходить до кімнати для преси, де йому вручають карикатурний ескіз "бетмена" - кажана в костюмі в смужку. Він підписаний Бобом Кейном, одним із творців коміксу про Бетмена.
Бетмобіль був збудований на базі автомобіля Chevy Impala, у нього були вбудовані двигун від Impala, задні ліхтарі від Ferrari, паливні кришки від лондонського автобуса та деталі реактивного двигуна від літака Harrier Jump Jet. Також фари від Honda Civic. 
Заочно на роль Вікі Вейл була обрана Кім Бейсінгер, але спочатку її агенти не дозволили продюсеру Джону Пітерсу зустрітися з нею, а потім виявилося, що вона зайнята. Тож на роль Вікі було обрано Шона Янг. Але потім Янг зламала ключицю і була змушена відмовитись від участі у фільмі. За тиждень до початку зйомок Бейсінгер зателефонували, і вона погодилася на роль. 
При створенні костюма головного героя Бертон вирішив не використовувати трико, спандекс або плавки (як це було в коміксі), вважаючи, що це не виглядає жахливо.
Джек Ніколсон, будучи поціновувачем мистецтва, зізнався, що знищення безцінних творів мистецтва було єдиною сценою, яка викликала в нього занепокоєння. Саме тому Джокер не дає підручному знищити картину Френсіса Бекона "Фігури з м'ясом". 
Твердження Майкла Кітона на роль Брюса Уейна (Бетмена) викликало обурення серед фанатів коміксів: в офіс Warner Bros. було надіслано 50 000 листів протесту.
Бертон похвалив композитора Денні Ельфмана за те, що той у музиці "правильно поєднує світле та темне".
Щоб підготуватися до ролі, Майкл Кітон провів дослідження про кажанів, вивчив книгу Френка Міллера "Повернення Темного лицаря" і до початку зйомок жив один у Лондоні. 
Майкл Кітон розповідав, що дуже нервувався і соромився працювати з Джеком Ніколсоном, тому що той має неймовірну артистичну міць. У результаті все вийшло чудово, тому що Ніколсон змусив усіх почуватися дуже спокійно. 
Перш ніж підписати контракт, Джек Ніколсон захотів побачити ескізи гриму для свого персонажа. Гример створив шість ескізів, два з яких було обрано Тімом Бертоном і відправлено Ніколсону. Схваливши один із них, Ніколсон підписав контракт. 
В одному інтерв'ю Крістофер Нолан (режисер трилогії про Темного лицаря) назвав цей фільм "геніальним, пророчим і надзвичайно ідіосинкразічним".
Натхнення для того, яким має бути обличчя Джокера, автори черпали в німому фільмі "Людина, яка сміється" 1928 року (за романом Віктора Гюго). Головний герой роману був ще хлопчиком навмисне понівечений торговцями людьми, які перетворювали дітей на потіху публіки. 
Тім Бертон, будучи шанувальником робіт Майкла Гофа у різних фільмах жахів, запросив його зіграти Альфреда Пенніворта.
Бетмобіль мав довжину шість метрів і масу півтори тонни. Для зйомок було збудовано два прототипи. Полум'я, що вилітає із задньої частини, створювалося за допомогою парафіну.
Джек Ніколсон взяв за звичку підписувати свої рукавички Джокера і роздавати їх як подарунки відвідувачам знімального майданчика до великого прикрості художника за костюмами Боба Рінгвуда. Рінгвуд попросив Ніколсона припинити роздачу рукавичок, але той продовжував це робити. Протягом усього процесу зйомок постійно випускалися нові рукавички, і, за оцінками Рінгвуда, кількість підписаних Ніколсоном рукавичок Джокера обчислювалася сотнями. 
На стадії пошуку провідного актора Тім Бертон зустрічався з багатьма претендентами, які підходили під традиційний "квадратно-щелепний" та героїчний образ, але врешті-решт режисер зрозумів, що "є причина, через яку хлопець одягається як кажан, - він намагається створити загрозливу особистість". Майкл Кітон має шалені очі, але фізично він — людина, якій потрібен костюм, щоб здаватися страшнішим.
У ранніх варіантах сценарію фігурував помічник Бетмена Робін. У свій час цю роль запропонували Кіферу Сазерленду. Але актор відмовився, сказавши, що не уявляє себе у жовтому трико на великому екрані — він не зрозумів, що Тім Бертон планував зробити фільм набагато похмурішим, ніж серіал "Бетмен" 1966-го року. 
Майкл Кітон мав сім дублерів-каскадерів, серед яких був майстер бойових мистецтв світового класу і танцівниця, яка складала плащ Бетмена за спиною особливим чином. Актор жартував, що, на його жах, усі дублери були вищими за його зростання.
Почасти Тіма Бертона залучило до створення фільму про Бетмена те, що він ототожнював себе з багатьма рисами героя, включаючи роздвоєння особистості, прагнення залишатися непомітним, проблеми у стосунках та спілкуванні.
Режисер зізнався, що навіть не пам'ятає розмов про альтернативи ролі Джокера, оскільки Джек Ніколсон був "просто ідеальний. Він і є Джокер". Він додає, що єдиним реальним побоюванням було те, що, можливо, Ніколсон був надто ідеальним для цієї ролі. "Ви хочете зробити його Джокером, але зберегти Джека". 
При створенні образу Готема автори більше схилялися до позачасового та альтернативного дизайну, ніж до футуристичного.
"Бетмен" зібрав у прокаті $411 млн (з яких $251 млн у домашньому прокаті) при бюджеті $35 млн. Більше того, фільм отримав премію "Оскар" у номінації "Кращі декорації".
0 коментарів
