Пакрат: він збирає настільки багато сміття, що такі звалища можуть стояти роками (7 фото)

Чим знаменитий пишнохвостий лісовий хом'як, чи пакрат (Neotoma cinerea)? Ну, такі переваги у нас часто розбирають на скандальних передачах по ТБ — ті самі сюжети, коли бабуся в маразмі роками збирає купу мотлоху в квартирі. Тільки ось наші герої роблять це, будучи у тверезому розумі та здоровій пам'яті. А ще вони регулярно мочаться на все ретельно зібране сміття, утрамбовують його, та так щільно, що їхні звалища коштують тисячоліттями!





— Світла, вистачить набирати всякої нісенітниці в будинок! — МЕНІ ПОТРІБНА ЩЕ ОДИН КОШИК!

Наш герой живе на заході Канади та США. Віддає перевагу скелястій та лісовій місцевості. Відрізнити пишнохвостих барахольщиків від домашніх хом'ячків досить просто. Гризун більше схожий на мишу, ніж на пухнастого вихованця. Але на відміну від мишей і щурів, вуха пакратів круглі, вуси пишні, а хвіст пухнастий, як у білки. Та й функціонал такий самий — гризун використовує його для рівноваги та обігріву. Останній пункт особливо важливий, адже тваринки не впадають у зимову сплячку. Максимум — у недовге заціпеніння. Ось і доводиться ховатися частиною тіла, як ковдрою. А притулком у морози гризуну служить той самий звалище!



За мірками гризуна пакрати досить великі — вони важать до 600 грамів. При цьому пишнохвостий лісовий хом'як - найбільший представник свого роду.

Найбільші купи сміття виростають до 2 метрів заввишки. А максимальна довжина пакратів, на хвилиночку, всього півметра, ще половина з яких припадає на хвіст! Все своє життя звірята присвячують збиранню всякої всячини та облаштуванню своєї помийної купки. Знайти там можна все, що завгодно: кістки, гілки, листя, папір, гудзики, монети, намистини, фекалії інших тварин.





Оце все барахло — лише невелика частина скарбів із хатки хом'яка.

Уклавши багатства неакуратною купкою, гризуни роблять дві речі. Рясно і постійно мочать на своє звалище і будують прямо під ним акуратне і м'яке гніздечко з рослинних матеріалів. Не поспішайте фукати! Все у хом'яків продумано аж до дрібниць, які виділення роблять відразу дві справи. Перше, зрозуміло, це позначення території. Вона у гризунів хоч і невелика, але терпіти своїх побратимів вони не стануть.



Це не звалище! Це творче безладдя!

Друге – зміцнення купи сміття. Травна та видільна системи організму пакратів влаштовані так, що з сечею вони виділяють нерозчинну сіль – оксалат кальцію. Рідина просочує весь мотлох, висихає, кристалізується і намертво скріплює все, як цементом. Завдяки такому будматеріалу хом'ячі хатки можуть простояти у першописному вигляді до 40.000 років!



Найчастіше хом'яки облаштовують свої житла в ущелинах скель. Але буває, що будинком стають і норки під корінням дерев, і навіть кактуси!

Настільки міцні конструкції відмінно утримують тепло, так що в гніздечку під звалищем хом'яки почуваються цілком затишно навіть за негоди. Іноді можливостями таких будов нахабно користуються закляті вороги пишнохвостих. Наприклад, гримучі змії. Влітку вони активно полюють на гризунів. Зате взимку тихо мирно приповзають до тих, кого з'їсти не встигли, щоб погрітися! Ось так нахабство!



Ідеальний притулок інтроверта!

Сезон розмноження у пишних хом'яків починається на більшій частині ареалу навесні і триває до кінця літа. Звірі проповідують полігамію та не утворюють постійних пар. Все як завжди: самці б'ються за право спарювання і збігають у захід сонця, як тільки справа зроблена. А самки розгрібають наслідки таких зустрічей. Зазвичай це місяць вагітності та 2-6 новонароджених хом'ячать. У сприятливих умовах і за достатньої кількості їжі: листочків, гілочок, фруктів, насіння та комах — новоспечена матуся може відразу залетіти вдруге.

Молочне вигодовування у пакратих триває приблизно місяць, після чого молодняк готується покинути рідне звалище. Самці зазвичай йдуть завойовувати нові землі, а самі часто залишаються неподалік матері — їх володіння часом можуть навіть перетинатися. Рідні дітки — це єдині, кого самка терпітиме у себе не лише на території, а й у норі. Іноді батько ділиться з дочками запасами на зиму, що суттєво підвищує шанси останніх на виживання.



Мамо, чому Наталці можна було з тобою залишитися, а мені ні? Я не хочу жити у студії на краю міста!

Успішно переживши зиму, до наступного літа молодняк буде готовий відтворювати собі подібних у геометричній прогресії. Завдяки живучості та темпам розмноження сьогодні популяції пишнохвостів нічого не загрожує, хоч на них і полюють буквально всі, хто трохи більший.