Республіка Молдова є державою на південному сході Європи. Його площа сама по собі скромна, так ще й більше 10% території перебуває поза контролем влади. Ці землі з 90-х років минулого століття входять до складу невизнаної країни – Придністров'я. На чисельності населення «заморожений конфлікт» теж дався взнаки: деякі великі міста «відкололися» від Молдови. 
Найбільше місто республіки – столиця Кишинів: у ньому мешкає майже 700 тисяч осіб. Наступний за чисельністю – Бєльці з майже 150 тисячами. А далі йдуть населені пункти із 30 тисячами мешканців і менше.
Кишинів
Столиця Молдови стоїть на семи пагорбах. Міські квартали витягнулися вздовж узбережжя річки Бик. Район Мазаракіївської церкви – історичний центр Кишинева. А сучасний центр утворився довкола проспекту Стефана Великого. Тут зосереджені не лише ресторани та магазини, а й знакові пам'ятки, включаючи монумент Стефану ІІІ, Академію наук, театр опери та балету.
Населення – 690 тисяч осіб (2018). 
Більці
Стоїть на місці злиття річок Реуцел та Реут на півночі країни. У місті багато монументів та меморіальних комплексів: Алея Класиків, Танк Т-34, пам'ятники Михаю Емінеску, Стефану Великому, Борису Главану. Інші визначні пам'ятки: палац культури «Флакера», парк «Селекція», картинна галерея імені Антіоха Кантеміра, храм Святого Миколая, музей історії та етнографії.
Населення – 145 800 осіб (2016). 
Унгени
Центр однойменного району на заході Молдови. Митне місто – останній кордон при перетині кордону з Румунією. Місцевий залізничний міст через річку Прут було реконструйовано інженером Густавом Ейфелем. У 2012 році розпочалося будівництво храму на честь покровительки країни – Гербовецької Ікони Божої Матері. Крім того, у місті є дві великі православні церкви – Олександра Невського та Святого Миколая.
Населення – 30 800 осіб (2014). 
Кагул
Місто-курорт поділено річкою Фрумоаса на північну та південну частини. Кафедральний собор на честь Архангелів Михайла та Гаврила побудований у 1850 році. У краєзнавчому музеї зберігаються артефакти Трипільської культури. Тепле мінеральне джерело дозволило перетворити Кагул на бальнеологічний курорт. Найбільше гостей приймає сучасний санаторій "Нуферул Алб".
Населення – 30 000 осіб (2014). 
Сороки
Місто розташоване таким чином, що, стоячи біля пам'ятника Свічки Подяки, можна побачити територію України. Розташований монумент на пагорбі біля скелі Бекірівський Яр. Тут же є Печера Монаха, яка також приваблює туристів. На кордоні між Україною та Молдовою обладнано невелику пристань для порома, що курсує. Забудова вулиць компактна, більшість будинків одноповерхові.
Населення – 22 100 осіб (2014). 
Оргєєв (Орхей)
Звідси до столиці близько 40 км. Завдяки горбистій місцевості та руслу річки Реут округу виглядає мальовничо. На території Оргєєва розбито кілька парків загальною площею 22 га. Місцева церква Святого Димитрія зображена на банкноті 5 леїв. На околицях міста цікаво подивитися на Курківський монастир, що знаходиться під егідою ЮНЕСКО, музей народних ремесел та національний парк «Орхей».
Населення – 21 000 осіб (2014). 
Страшені
Є дві версії походження назви: від слова "страшний", тому що місцевість була непривабливою, і від слова "стріха" - тип будинків з довгим козирком. Кишинів знаходиться за 23 кілометри від міста. Страшенні сусідять із штучним водоймою «Гідигічне водосховище», площа якого близько тисячі гектарів. Округ покритий виноградниками. Вирощуються переважно сорти, що використовуються для виробництва білих ігристих вин.
Населення – 18 300 осіб (2014). 
Чадир-Лунга
Розташовується в Гагаузській автономії. На місці храму Ікони Казанської Божої матері, зруйнованого 1972 року, збудували його точну копію. Місцеві конезавод та іподром – єдині в країні. Відреставрований купецький будинок обладнали під краєзнавчий музей. У 1997 році відкрився Гагаузький Національний театр імені Михайла Чакіра, який ставить вистави досі.
Населення – 16600 осіб (2014). 
Каушани
Хоча часто використовують стару назву, правильний варіант – Кеушень. Місто стоїть на узбережжі річки Ботна. Через цю місцевість проходить один із традиційних «винних» туристичних маршрутів. Успенська церква, побудована на початку XVIII століття, відома внутрішніми розписами. У Каушанах встановлено кілька пам'ятників молдавським письменникам, а також пам'ятники на честь героїв Другої світової.
Населення – 15 900 осіб (2014). 
Єдинець
До складу цього північного молдавського міста входять села Нові Гординешти та Олексендрень. Єдине вже понад 40 років діє краєзнавчий музей, також відкрито картинну галерею. Діє старообрядницька церква Покрови Пресвятої Богородиці. До Другої світової війни більшість населення становили євреї. Тепер населення переважно сповідує християнські течії.
Населення – 15500 осіб (2014). 
Дрокія
Центр однойменного району північ від країни. Переклад назви з молдавської – «дрофа». Собор Успіння Богоматері приваблює не лише віруючих, а й туристів: його фрески є унікальними і були написані художником з Румунії Петре Акітенієм. Головні пам'ятники – Стефану Великому та поету Михаю Емінеску. Жителі працюють на виробництві цукру, олії та сиру.
Населення – 13 100 осіб (2014). 
Яловени
Стоїть на річці Ішновець. До Кишинева лише 12 кілометрів. Половина формальної площі Яловени – сільськогосподарські угіддя. Діють дві православні церкви. Одну з пам'ятників на честь подій Другої світової замінили на камінь з табличкою «Пам'яті жертв репресій комуністичного режиму». День міста відзначається – 27 жовтня, що збігається із православним святом Днем Святої Парасковії.
Населення – 12 500 осіб (2014). 
Хинчешти
Розташовується на узбережжі річки Когильник. До Кишинева приблизно 35 кілометрів. Місцева історико-архітектурна краса: палац Манук-Бея та Мисливський замок, перетворений на музей. В окрузі знаходяться дві знакові визначні пам'ятки: «Хінчештський ліс» – найбільший заповідник країни та «Серата Галбене» – найбільший заповідник Молдови з лікувальними травами.
Населення – 12 400 осіб (2014). 
Синжерів
Заснований у XVI столітті. Місто центральної частини країни. Включає до свого територіального складу село Вренешть. До 1991 року Синжерей називався Лазовськ і був селищем. З визначних пам'яток уваги заслуговує етнографічний музей з його експозицією, що постійно оновлюється, і тимчасовими виставками. Землеробство та садівництво залишаються головними заняттями для мешканців.
Населення – 12 400 осіб (2014). 
Фалешти
Назва походить від старорумунського слова, яке перекладається як «слава». Визначні пам'ятки: пам'ятник поету Емінеску та історичний музей. Щороку Фалешти приймають фестиваль етносів, де особлива увага приділяється національним зимовим та літнім традиціям.
Населення – 12 000 осіб (2014). 
Флорешти
Стоїть на річці Реут. Найпопулярніший монумент міста – літак-пам'ятник. Головна архітектурна пам'ятка – будівля залізничного вокзалу, зведена останніми роками позаминулого століття. Біля автовокзалу б'є святе джерело. Біля міста в середині минулого сторіччя проводилися розкопки. Їх результат – виявлення пізньонеолітичного поселення.
Населення – 11 900 осіб (2014). 
Чимішлія
Районний центр на півдні країни. Більшість вулиць розмістилася на трьох пагорбах. Через Чимішлію протікає річка Когильник. Серед пам'ятників виділяються: пам'ятники на честь героїв та жертв Другої світової, а також пам'ятники Михаю Емінеску та Стефану Великому. Зберігся старий єврейський цвинтар, який став пам'яткою міста. Місцевий виноробний завод у минулому деякий час вважався найбільшим у Європі.
Населення – 11 900 осіб (2014). 
Гума
Включає до свого територіального складу 3 села. Місто стоїть на правому узбережжі Дністра. Нижче за течією знаходяться водоспади та печерні монастирі. Цементний завод як забезпечує мешканцям робочі місця, так і викликає у них занепокоєння через надмірне забруднення навколишнього середовища. У гумовій в'язниці утримуються всі молдавські ув'язнені, засуджені до довічного строку позбавлення волі.
Населення – 11 000 осіб (2014). 
Калараш
Розташовується за 50 кілометрів від столиці, включає до свого територіального складу село Орікова. Вперше місто згадується в літописах XV століття. Декілька великих підприємств забезпечують мешканців роботою. Серед них виділяється завод з виробництва вина та коньяку. Для Калараша характерна одноповерхова забудова із вкрапленнями зелених зон – парків та скверів.
Населення – 10800 осіб (2014). 
Аненій-Ной
Інша найчастіше вживана назва – Нові Анени. Включають до свого територіального складу 6 сіл. Місто стоїть на стику двох великих автомобільних трас. Вулиці Аненій-Ной прикрашають кілька знакових пам'яток, у тому числі погруддя Еменіска та монумент на честь Штефана чол Маре. В окрузі зустрічаються стародавні кургани, що залишилися від кочових племен з ІІ-ІV століть.
Населення – 10800 осіб (2014). 
Сперечені
Центр однойменного району захід країни. Грамота про розмежування територій вперше згадує Ніспорени у 1618 році. У минулому на цьому існували два села – Верхні та Нижні Ніспорени – які пізніше об'єднали в одне. У місті виробляють взуття, алкоголь, здебільшого вино, туристичні сувеніри. Працює етнографічний музей. У ньому, серед іншого, зберігаються раритети, знайдені на розкопках.
Населення – 10 000 осіб (2014). 
Ришкани
Включають до свого складу села Баланул Ноу та Рамазан. Статус міста надано Ришканам у 1994 році. В окрузі десятиліттями вирощували тютюн. З цієї місцевості вийшли сім'ї відомих громадських і культурних діячів, включаючи президента Німеччини Хорста Келера і бразильського театрального критика Жако Гінзбурга. Як і в деяких інших містах країни, до війни тут мешкали переважно євреї.
Населення – 9200 осіб (2014). 
Глодяни
Село Стирча входить до територіального складу міста. Нинішній адміністративний статус Глодяни набули у 90-х роках минулого століття. Економіка базується на вирощуванні та переробці сільськогосподарської продукції. Любителі піших походів знайдуть багато цікавого під час огляду товтр – вапнякових пагорбів, що покривають округу. Вважається, що вони залишилися тут після висихання двох давніх морів.
Населення – 8600 осіб (2014). 
Бессарабка
Село Романівка у 1957 році було об'єднано з колишньою німецькою колонією Гейнріхсдорф. Так і вийшло місто Бессарабка, яке знаходиться на кордоні з Україною. Пам'ятки: церква Святого Миколая Чудотворця, будівля міської управи, Курган Дружби, залізничний міст, джерело живої води. Крім Будинку культури та Будинку творчості, відкрито молодіжний центр «Фенікс».
Населення – 8400 осіб (2014). 
Леова
Розташовується правому березі річки Прут. Перші згадки поселення зустрічаються ще XV столітті. Більшу частину у становленні та розвитку міста зіграла торгівля. Жителі зайняті у виробництві сиру, олії та вина. У минулому окрузі населяли євреї, у період Другої світової вони або втекли, або були знищені, тому національний склад Леова суттєво змінився за останні 100 років.
Населення – 7400 осіб (2014). 
0 коментарів
