Для мешканців німецького містечка Гамельн переказ про загадкове Щуролове – не просто стара казка. Легенда так міцно увійшла в їхнє життя, що щороку 26 червня тут відзначають День крісолова, а сама історія увійшла до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. 
Про казку та її численні кінцівки
Легенда свідчить, що наприкінці 13 століття місто захопили щури. Місцеві жителі перепробували все, щоб позбутися навали гризунів, але безуспішно. Тоді до міста увійшов загадковий чоловік у строкатому різнобарвному одязі та пообіцяв позбавити городян від напасті за велику винагороду. Місцеві погодилися, пацюків заграв на флейті, і всі щури в місті, захоплені мелодією, пішли за ним прямо в річку Везер, де й потонули.
Однак магістрат міста заявив Крисолову, що не заплатить йому всю суму, а згідно з іншою версією, взагалі відмовився платити. Пацюків пішов із міста, але поклявся помститися. Він повернувся через кілька днів, у свято святих Івана і Павла (24 червня), і цього разу на поклик його чарівної флейти потяглися всі діти в місті. 
Їхня доля відрізняється в різних версіях історії. Хтось стверджує, що вони, як і щури, потонули в річці Везер, інші ж кажуть, що Щурів відвів дітей у бік гори і більше ніхто їх ніколи не бачив. За іншою версією, Крисолов повернув дітей, коли йому заплатили - або початкову суму цілком, або в рази більше. Практично у всіх версіях легенди кілька дітей вціліли, тому що не могли чути музику.
Правда чи вигадка?
Як і з усіма легендами, у переказі про пацюка, можливо, є частка правди.
У ранньому архіві міста Гамельна є запис, який датується 1384 роком: «Пройшло 100 років з того дня, коли наші діти покинули нас». У текстах 14-17 століть також згадується, що приблизно 1300 року в церкві встановили вітраж, що ілюструє трагедію. На жаль, вітраж було знищено у 1660 році, тому неможливо сказати точно, яка версія легенди на ньому зображувалася. 
У Гамельні також є будинок під назвою Rattenfangerhaus (Будинок крісолова), збудований у 1602 або 1603 році. Він отримав свою назву завдяки знайденій у ньому табличці з написом, яку приблизно можна перекласти як: «У 1284 році, в день Святих Іоанна і Павла 26 червня, дудочник у різнокольоровому одязі повів 130 дітей, народжених у Гамельні, на Голгофу».
Про справжню трагедію
Очевидно, що якась трагедія все ж таки сталася, але наскільки близька легенда до реальних подій? Згідно з деякими дослідженнями, щури почали з'являтися в нових версіях легенди лише з 1559 року, і впродовж багатьох років дослідники намагалися з'ясувати, що все-таки сталося в Гамельні насправді.
Одна з теорій свідчить, що діти стали жертвами танцювальної манії – психічної епідемії, що виникла у 13 столітті. Відомо про випадок, коли у 1237 році в центральній Німеччині група дітей, одержима цією манією, буквально протанцювала з одного міста в інше – справді дуже схоже на легенду про Щуролева. 
Багато істориків вважають, що діти пішли з міста внаслідок еміграційного руху. Історик Урсула Зауттер зазначає, що в деяких частинах Німеччини єпископи та герцоги відправляли «локаторів» – вербувальників, які вмовляли молодих людей переїхати до деяких районів Східної Європи, які потребували нових поселенців після війни. Цю теорію підкріплює той факт, що прізвища, характерні для Гамельна, зустрічаються в районах Пригніць та Уккермак у Німеччині.
Гамельн у наші дні
На сьогоднішній день в Гамельні проживає близько 56 000 осіб, і переказ про Щуролева все ще шанується в місті. 
Легенда відбивається, наприклад, в архітектурі: «Будинок крісолова» перетворився на ресторан із відповідним оформленням. На честь Крисолова також встановили два фонтани: один у 1975 році, що зображує дітей, що йдуть за Крисоловом, а другий, з пацюками – 23 червня 2001 року. У місті також є «Пацюкові камені» – невеликі бронзові таблички на вулицях міста, які вказують туристам на місця, що фігурують у легенді. 
Втрачений вітраж замінили іншим у рамках святкування 700-річчя легенди. Також у місті є годинник з маленькими фігурками, який показується у певний час: о 1:05, 3:35 та 5:35 з годинника показується Пацюків, який веде за собою спочатку щурів, а потім і дітей. О 9:35 грає «Пісня Крисолова», а об 11:35 (за переказами, саме тоді увійшов до міста Крисолов – «Пісня річки Везер»). 
Для туристів, які хочуть глибше поринути в історію легенди, працює музей Гамельна, в якому представлена найбільша у світі колекція, присвячена Крисолову, а також механічний театр, який розігрує сюжет переказу.
Влітку в центрі міста щонеділі розігрують безкоштовну виставу; також тут пропонуються різні екскурсії, щоб туристи могли пройти слідами Крисолова та втрачених дітей. Однак на одній вулиці, Bungelosenstrasse («вулиця без барабанів»), заборонено грати музику чи танцювати, оскільки вважається, що саме тут дітей бачили востаннє.
У рік Щура в Гамільні створили додаток Hameln360AR. Користувачі додатка отримують доступ до величезної кількості інформації про Гамільне, а туристи можуть приміряти на себе роль Щурова і шукати віртуальних щурів на вулицях міста, отримуючи знижки та бонуси як нагороду. 
Мюзикл «Щур», прем'єра якого відбулася на всесвітній виставці EXPO 2000, тепер показують у місті щороку. Сценарій заснований на версії історії, написаної Робертом Браунінгом, а музику та текст написав Найджел Хесс.
Крім визначних пам'яток, ЮНЕСКО також захищає «нематеріальну культурну спадщину», включаючи усні традиції, виконавське мистецтво та святкові заходи, вважаючи подібні практики «важливим фактором збереження культурної різноманітності перед зростанням глобалізації». Після того, як жителі Гамельна зняли відео, в якому детально розповіли про важливість традицій, пов'язаних з Щуровим, у 2014 році «Легенду про щура» внесли до списку нематеріальної культурної спадщини Німеччини.
0 коментарів
